Рік добігає кінця.
Завтра останній його день.
Хтось поспішає швидше перестрибнути цю межу та залишити позад себе все те важке та сумне… що було.
А хтось намагається затримати все хороше, неспроможний рушати далі…
боячись розплескати це крихке щастя.
Та хай там що у Вас із настроєм — дякуйте за все!
За все дякуйте, бо така вона воля Божа!
За все дякуйте, бо все нам до блага!
За досвід… за мудрість… за уроки…
за набуту силу…
за себе нову.
За людей, що прийшли… За тих, хто відійшов — теж…
За маленькі радості… за приємні деталі… які вже й не згадати… але згадаєте одного разу.
За біль і печаль, адже це завжди до радості…
За вірних друзів і підлих зрадників в обійми з насмішкуватими глузіями… кожен ділить те, що має… а ви багато чому навчилися…
За мокрі від емоцій очі.
За таку рідну… до болю… посмішку когось із рідних…
За обійми.
За чашку чаю удвох або на самоті…
Та за поправлену вночі ковдру…
За масу використаних можливостей, та ще за більшу кількість невикористаних… адже помилок немає, є тільки досвід…
За очі Бога, які невпинно спостерігають з Небес і струмують любов’ю…
За перші боязкі кроки до чогось нового…
За кожне «Еврика!», кожен Інсайт, кожне «Аж ось це як!»
За роботу.
За ніжність.
За серце… яке раптово… розкрилося цьому світу та Вам.
За довіру.
За віру.
За любов.
За життя!!!
Воно триває, а в ньому, як і раніше, є Ваше місце, є Ваша мрія, є Ваша мета, є Ваш шлях, є Ваш Бог!
Ідіть сміливо!
Не бійтеся майбутнього!
Наш Бог вже там!!!
За матеріалами Facebook сторінки Наталья Науменко інформація для цієї статті взята з «Он уходит… Пусть идёт с благодарностью!»
