Під час кожного приймання їжі, — сніданок, обід, вечеря, — мене вражає груба помилка нашої епохи.
Полуниця — соковита, красива, насичена вітамінами та посипана, — немов би мініконус морозива, — власним насінням — висміює великі та чудові метафізичні заяви нашого століття, які оголошують полуницю, — її красу, смак, вітаміни та насіння, — космічною випадковістю, причому над малюнком самого плоду розмірковували більше, ніж над самим плодом. Твердження, що полуниця — і персики, груші, яблука, грейпфрути, лимони, помідори, апельсини, авокадо, цвітна капуста, броколі, мигдаль, волоські горіхи, горіхи пекан, арахіс, пшениця, жито, ячмінь, картопля і т.д., і т.п., їхнє насіння, яке знаходиться в них, на них або є ними — поряд зі слонами та лімбічною системою людини — виникли тільки в результаті природного відбору та випадкової мутації, свідчить про неминущу здатність міфу зачаровувати навіть в століття науки. В цьому випадку наука сама заманює.
Я знаю, що для деяких це буде абсурдно важко уявити, але припустимо, лише припустимо, що історія походження описана в Книзі Буття вірна. Тобто, замість мільярдів років, як стверджує наука, Бог дійсно створив наш нинішній світ, як сказано в Книзі Буття: за шість днів, з яких кожен день мав «вечір» і «ранок» (Буття 1:5,8,13,19,23,31), як рахуються дні сьогодні.
І, замість нескінченного потоку насильства, смерті, вимирання від хижаків і чого завгодно ще, виживання найсильніших і випадковості як засобу, що створив життя, припустіть, лише припустіть, що життя на землі у всій його красі, приголомшливі складності та функціональності було навмисно створене Богом, як вчить Святе Письмо:
«І сказав Бог: Нехай … І сталося так». (Буття 1:9,11,24)
Припустимо, що полуниця, капуста, огірки, оливки, апельсини, чорниця, волоські горіхи, абрикос, виноград, персики, капуста і т.д. замість випадкової мутації та природного відбору (а що, скажіть на милість, мутувало та природним чином було відібрано першим, — полуниця, рослина полуниці або насіння полуниці?) перетворилися в прекрасний, соковитий, насичений вітамінами плід, яким вони й є, — припустимо, що вони були створені, насіння, рослина, плід, відразу ж, як проголошує Слово Боже.
«І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам!» (Буття 1:29).
І припустимо, лише припустимо, що людина була створена (всупереч науці) не за образом риби, а, як сказано в Книзі Буття,
«І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх». (Буття 1:27)?
А як же «переважні наукові докази» еволюції? Як щодо цього? Історія науки рясніє теоріями, заявами та припущеннями, підкріпленими «незаперечними науковими доказами», які сьогодні звучать майже як алхімія. Навіть після більш ніж 200-річного періоду теорія гравітації Ньютона — зауважте, я сказав «теорія», а не точні прогнози, які вона часто робить (дві абсолютно різні речі) — не пережила Ейнштейна на початку двадцятого століття. І якщо наука помиляється в чомусь настільки вічному і повсюдному, як гравітація, та ще й упродовж такого довгого проміжку часу, то як ми повинні вірити припущенням про мікроскопічні мутації, які відбулися нібито за мільйони років поза нашою видимістю, і в результаті яких з’явилися такі явища, як дихаючі вуха1, кити з задніми ногами2, і мавпи, які пропливли на плотах від Африки до Південної Америки3?
До цього дня немає згоди навіть у тому, що являється вірогідним науковим поясненням тієї чи іншої теорії. Ми говоримо не про конкретну наукову теорію, таку як еволюція, а про всі наукові теорії в цілому: що робить пояснення вірогідним? Дебати тривають.
Одним з популярних поглядів є дедуктивно-номологічний метод (D-N). Попри своє грізне ім’я, це означає, що наукове пояснення містить подію, яку потрібно пояснити (експланандум), і принаймні один фізичний закон, який пояснює (експлананс). Якщо закон (номос) вірний, то подія повинна логічно (дедуктивно) слідувати за ним.
Наприклад, «яблуко впало» — це експланандум чи людською мовою, подія, яка вимагає пояснення. Експлананс, закон, який пояснює — це «закон всесвітнього тяжіння». Звучить розумно, хоча в цьому твердженні багато дірок, наприклад, одна, на яку показав Пітер Ачинштейн з Джонса Хопкінса4 . Анна з’їла фунт миш’яку.
Кожен, хто з’їдає фунт миш’яку, помирає протягом 24 годин. Анна помре протягом 24 годин. Тільки ось проблема? Анна була задавлена автобусом через три години після вживання миш’яку. Всі передумови для моделі D-N були виконані, але експлананс — кожен, хто з’їсть фунт миш’яку, помре протягом 24 годин — не пояснював її смерть, тобто експланандум.
Припустимо, що ця модель D-N використовується для обґрунтування еволюції як пояснення полуниці та її насіння. Якими б кроками не слідували люди, коли з експлананса (закону) виводять експланандум (пояснювану річ), і неважливо, на скільки рівнів вниз йдуть ці люди (а я вважаю, що не на багато), рано чи пізно всі їхні обґрунтування закінчуються. Їм доводиться починати робити припущення та приймати речі на, — ненависне їм слово, — «віру».
«Бо будь-яка теорія, — пишуть Мартін Курд і Дж. А. Ковер, — зрештою досягне межі, бувши змушена визнати деякі закономірності основними або примітивними, не отримуючи подальшого пояснення на більш глибокому рівні»5. І якщо Біблійна розповідь вірна, то десь наука стверджувала деякі кричуще помилкові «закономірності».
Знову ж таки, для декого, навіть серед адвентистів, ідея творчого акту Бога являється абсурдною. Але припустимо, лише припустимо, що історія записана в Буття 1—2 була саме такою, яка сталася насправді: шість днів, Бог викликає життя до існування, Адам створений дорослим, Єва взята від нього, а рослини сформовані з насінням в них (а як можливо інакше?). Припустимо, що історія створення, основоположна розповідь, на якій ґрунтується все біблійне богослів’я, особливо план спасіння, — припустимо, що це правда. Це означає, що наука помилилася щодо нашого походження, причому радикально. На противагу цьому, якщо мільярди років еволюції є істиною, то розповідь про створення в Книзі Буття не може не обманювати нас. (Болісні спроби узгодити Буття та еволюцію є саме такими: болісними).
Де ж істина? За будь-якою трапезою, особливо за трапезою з полуницею, відповідь очевидна.
Кліффорд Гольдштейн — редактор посібника з вивчення Біблії для дорослих. Його остання книга — «Воскреслий: знайти надію в порожній труні».
———————————————————————————
1 https://phys.org/news/2006-01-ancestors-ears.html
«Схоже, що перший крок в еволюції середнього вуха не мав ніякого відношення до слуху. Наші предки розвинули вуха для того, щоб дихати через них», — говорить професор Пер Альберг».
2 https://www.livescience.com/7564-early-whales-legs.html
«у ранніх китів були ноги».
3 https://www.smithsonianmag.com/science-nature/monkeys-raft-cross-atlantic-twice-180974637/
«понад 30 мільйонів років тому мавпи сплавлялися через Атлантику в Південну Америку»
4 Peter Achinstein. Evidence, Explanation, and Realism: Essays in Philosophy of Science (pp. 30-31). Kindle Edition.
5 Curd, Martin and Cover, J.A., Eds. Философия науки: The Central Issues (New York: W. W. Norton & Company, 1998). p. 1238.
За матеріалами Adventist Review
Джерело: logosinfo.org
