(Історії кохання, які надихають)
Її чоловік хоробрий офіцер, який виявив не раз свою мужність і добре зарекомендував себе в боях з Наполеоном, був звинувачений у найтяжчому злочині проти імператорського трону. Він був засуджений Верховним судом до смертної кари, яка була замінена, за наказом царя, вічною каторжною роботою.
Князь Сергій Петрович Трубецкой був керівником тих грудневих подій 1825 року. Колишній полковник, який мав доступ до імператорського двору, отримав нове звання – каторжанин.
Через півроку, після тих подій на Сенатській площі, він разом з іншими засудженими був відправлений до Сибіру, на копальні.
Його дружина, Катерина Іванівна, погодилася супроводжувати його і вирушила в дорогу вже на наступний день. Вона відправилася за своїм чоловіком першою, через деякий час в Сибір вирушать й інші дружини декабристів.
Всі вони побажали бути поруч зі своїми улюбленими, щоб не розлучатися з ними, готові заплатити високу ціну, аж до самого життя.
Трубецькой було оголошено, що, якщо вона зважиться на цей крок, то їй доведеться зректися всіх прав: вона втратить колишнє звання, а діти, які народяться у них в Сибіру, будуть зараховані до казенних селян.
Вона залишалася настільки непохитною, що навіть імператриця мимоволі визнала: «Ви добре робите, що хочете їхати за своїм чоловіком. На вашому місці і я б так само вчинила». Пізніше поети будуть оспівувати її вчинок як героїзм.
Про дружин декабристів буде написано чимало романів, поем, віршів, історичних книг. Вони, які звикли до пишності світського життя, розкоші і достатку, знехтувавши засудження світу, знаючи, на які муки прирікають себе, відправляються за своїми чоловіками-декабристами в Сибір.
Микола Олександрович Некрасов в поемі «Російські жінки» так і передасть рішучу відповідь княгині Трубецької губернатору, який вимагає її повернення назад і не бажає, щоб вона була поруч зі своїм коханим чоловіком:
Нет! я не жалкая раба,
Я женщина, жена!
Пускай горька моя судьба —
Я буду ей верна!
Вона залишилася вірною чоловікові, вірною тим обіцянкам, які давала під час вінчання. Слова подружньої клятви вона виконала до кінця.
Вірність чоловікові, вірність дружині, вірність шлюбу, вірність, навіть якщо за це доводиться дорого платити, «доки смерть не розлучить». Що це – покірність долі, норма життя тих років, безмежна любов, здатна подолати відстань, холод і злидні замість колишньої розкоші?
Може це сьогодні здається старомодним? Чому в наш час так швидко забуваються обіцянки вірності і любові, які ми давали один одному в день нашого одруження? Чому щоденна життєва метушня заглушає ті урочисті слова і ми не цінуємо ними?
Слова шлюбних обітниць можуть бути різними, але суть шлюбних відносин полягає в тому, щоб завжди і у всьому, протягом усього життя бути разом. Ми єднаємося разом обіцянками, які даємо один одному. Обіцянки призначені для важких часів. Вони потрібні тоді, коли старе полум’я згасає і нам потрібно знову його запалити. Ми залишаємося вірними словами обіцянки навіть тоді, коли у нас немає на те ніякого бажання.
Ось деякі обіцянки, які ми можемо давати кожен день перед сімейним вівтарем, і тим самим зміцнювати нашу сім’ю:
1. Ми обіцяємо кожен день робити вибір на користь любові, навіть якщо життя пропонує нам інший, здається більш легким вибір;
2. Ми обіцяємо цінувати один одного як найдорогоцінніший дар від Бога;
3. Ми обіцяємо швидко прощати один одного і не тримати в серці зла один на одного;
4. Ми обіцяємо виділяти час одне для одного;
5. Ми обіцяємо кожен день ділитися один з одним своїми думками і переживаннями;
6. Ми обіцяємо демонструвати повагу по відношенню один до одного на публіці і на самоті, виключаючи швидкі зміни настрою, егоїстичні вимоги і принизливі слова;
7. Ми обіцяємо навчитися читати думки один одного і розуміти специфічні потреби та бажання одне одного;
8. Ми обіцяємо зробити все можливе, щоб наш шлюб мав позитивний вплив на всіх оточуючих людей;
9. Ми зобов’язуємося молитися один за одного і підтримувати одне одного в духовному розвитку;
10. Ми зобов’язуємося шанувати Бога і один одного у всіх своїх думках, словах і ділах.
Таким чином, ми відкриваємо для себе благословення, які Бог приготував для нашої сім’ї.
Адже любити – це кожен день давати обіцянки на користь любові!
