Наприкінці ХIХ ст. у Лондоні вже діяло Міжнародне видавництво АСД, а в Гамбурзі – славнозвісне «Трактатне товариство», які готували адвентистську літературу для внутрішніх та євангелізаційних потреб Церкви. Спочатку видання друкували німецькою мовою. Але успіхи адвентизму в Росії надихнули видавничий комітет «Товариства» на оперативний переклад його продукції російською мовою. В кінці XIX – на початку XX ст. була видана ціла серія російськомовних творів: «Який день ти святкуєш і чому?», «Шлях у Святий Град, вказаний Богом», «Страждання Христа для спасіння людства», «Тисячолітнє Царство« та ін. Про неабиякий попит цієї літератури свідчили схвальні відгуки з різних місць Росії та прохання нових видань. Наведемо хоча б один приклад, який згадує пастор В.Ізінг (на початку ХХ ст. – секретар Російського поля):
Улюблені брати у Господі! Сердечно вітаємо Вас з міста Ялти та звертаємося до Вас з проханням в надії, що Ви його виконаєте. Нас тут невеличкий гурток – 25 осіб. Більшою частиною ми сільські трудівники й маємо мізерні кошти… прочитали Вашу… книжку, в якій вміщено відповіді Святого Письма на дуже важливі питання, там також пояснюються слова Спасителя і пророцтво про дракона зі сьома головами та десятьма рогами. Ми знайшли вашу адресу і просимо надіслати нам ще п’ять примірників цієї книги
В. Ізінг
У 1899 р. було налагоджено переклад і передрук видань у Ризі. Та це не могло задовольнити всіх охочих: до 1907 р. літературу готували тут переважно латиською й естонською мовами. Тому 1905 р. Гамбурзький видавничий центр починає друкувати російською також уроки Суботньої школи, а через два роки – щомісячник «Маслина». З 1913 р. «Маслину»перейменовано у «Благую весть», а редакцію часопису перенесено до Санкт-Петербурга. Редактором цього російськомовного журналу став Іван Львов – один з найосвіченіших і авторитетніших діячів ЦАСД в Росії, випускник першої адвентистської семінарії, створеної в Європі.


