Церква АСД у міжвоєнний період на території радянської України·1928
У 1928 році усі видавництва адвентистів були ліквідовані, релігійна література практично стала нелегальною, а та яка ввозилася з-за кордону була оголошена контрабандою. В 1929 році виданий новий закон про релігійні культи, який абсолютно обмежував діяльність громад адвентистів.
З’явилась нова структурна одиниця – уповноважений центральної ради АСД того регіону України, де були громади АСД. Таких уповноважених було призначено 17, але до першого вересня 1934 року їх кількість зменшилась до дев’яти.
В Україні залишилось три уповноважених: Я. К. Реймер – Київська область, Ф. Гладков – Харківська і Дніпропетровська область, Г. І. Гадюкін – Вінницька область.
Подальші дії комуністичної влади показують, що Грудневий Пленум 1931 року був дозволений з метою виявлення всіх дійсних керівників церкви АСД. Майже всі 29 учасників Пленуму, в тому числі і уповноважені Центральної Ради церкви, а також сотні інших активних служителів і членів громад до 1938 року були поступово арештовані, засуджені і відправлені в табори як небезпечні злочинці. Нестерпні умови перебування в ув’язненні привели до того, що майже всі вони померли мученицькою смертю.
За спогадами ветеранів церкви, чотири церкви, які діяли в той час в Києві – були закриті. У 1939 році НКВС арештувало і швидше за все розстріляло керівника однієї з них – Отто Раймера. Член іншої Київської громади – Микола Ляшенко був розстріляний за саботаж (відмову працювати в суботу).
Загинули в Сталінських таборах 2-го Всеукраїнського з’їзду Яків Дерев’янський, Гріц Олександр арештований в 1930 році в Дніпропетровську. Така ж доля спіткала й Івана Львова який був заарештований в 1939 році і знаходився в ув’язненні до 1955 року.
Спіткали неймовірні переживання також пастора Куземко Пилипа Миколайовича. За активну місіонерську роботу в 1930 році він був ув’язнений на три роки і відправлений у концтабір. Після звільнення вимушений був переховуватися від влади, не маючи постійного місця проживання, оскільки йому було заборонено поселятися в його попередньому місці, де проживала його сім’я.
В 1937 році Куземко П. М. був повторно заарештований з причини того, що він «відновив свою контрреволюційну діяльність серед сектантів місцевої громад АСД і проводить анти радянську агітацію, вихваляючи Гітлера, таким чином, розповсюджуючи упадницькі настрої». За одностайним рішенням трійки НКВД він був засуджений на найвищу міру покарання – розстріл. Вирок був приведений до виконання 23 серпня 1937 року.
Єдиним керівником церкви АСД у той час в Радянському Союзі залишався Г. А. Григор’єв.







