Для початку потрібно розібратись в тому, що таке піст і для чого його використовували, ще в біблійні часи. І вперше це слово, «піст», згадується в пророка Ездри 8:21: «І проголосив я там піст, над річкою Агавою, щоб упокорятися нам перед лицем нашого Бога, щоб просити від Нього щасливої дороги для нас і для дітей наших та для всього нашого маєтку…».
Вже з цього вірша, де вперше згадується піст, ми можемо помітити, що піст це в першу чергу впокорення перед Богом. Та дія, яка направлена на покращення відносин з Богом.
Людина – це створіння Боже, яке потребує від Нього підтримки, а також контакту. Піст – це час, коли ти перебуваєш в покорі перед Богом, коли проводиш роздуми про вічні цінності, це час коли ти з Богом так близько, що всі інші потреби відходять на задній план.
Справа в тому, що Бог не хоче аби ми формально виконували піст. Бог звертається до людей і запитує: «Якщо ви постили та лементували п’ятого й сьомого місяця, і то сімдесят років чи то ви постили для Мене?» (Зах 7:5). Він ставить риторичне запитання, для кого все це? Чи це потрібно Богу?
Ісус одного разу розповів притчу про митника і фарисея. І в цій притчі фарисей говорив до Бога, вихваляючись: «Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!…» (Лук 18:12) . І справа в тому, що у юдеїв був звичай постити в певні дні визначенні церквою, фарисей дотримувався його і думав що цього достатньо і навіть пишався цим. Але на противагу цьому Ісус показує людину, яка не виконувала цей звичай : «А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!… » (Лук 18:13). І Христос похвалив більше другого, тому що традиція не приближає людину до Бога, а відкрите серце та почуття в молитві Христу.
Меса – це особлива подія спогаду смерті Христа. Для того, щоб брати в ній участь, потрібно бути в чесних та відкритих відносинах з Богом. Потрібно роздумувати перед тим про цю подію, але якщо дотримання посту відводить ваші думки від Бога, то краще цього не робити. Бог важливіший за традиції!
Таке ж запитання свого часу було в Римській громаді і Святий Апостол Павло сказав такі слова Рим.14:6 «Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові».
Богдан Шумчук
