
В Біблії існують докази того, що Бог чує молитви всіх, але відповідає, не на всі. Наприклад, два вислови в книзі пророка Єремії, зміст яких, на перший погляд може здатися суперечливим:
Покликуй до Мене – і Я відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш.
Єремії 33:3
Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і благання бо Я не почую, коли вони будуть волати до Мене лиха свого.
Єремії 11:14
Це не єдині випадки, що здаються розбіжностей в текстах Священно писання. Наприклад, неодноразово говориться про те, що Бог почує молитви тих, хто потребує в Ньому (І. Нав. 24:7; Суд. 3:9; 15; 6:7-8; 2 Сам. 7:14; 32:20; Псал. 90:15; Ісаї 41:7; 65:24; Єрем. 29:12; Осії 14:9; Зах. 10:6), і навпаки, Він відмовляється на них відповідати (Єрем. 7:16; Єзек. 8:18; Якова 5:1-5). Звичайно ж, текстів, з позитивними твердженнями більше.
Але як зрозуміти, а вже тим більше примирити думки, подані в цих текстах? Щоб відповісти на поставлене запитання, необхідно звернеться до біблійної концепції «слухання».
Згадана концепція «чути/слухати», перш за все пов'язана з поданням про реакцію Всевишнього, вона зосереджується на Його діях, а не лише на аудіоефекті, що другорядне за своїм характером. Зокрема, в Вих. 22:23-24, йдеться про реакцію Бога на крик соціально принижених людей, тобто Він почує, що означає діятиме задля них (Вих. 22:24): сім'ї, які нехтували свої обов'язками по відношенню до соціально нижчих верств суспільства, будуть позбавлені своїх годувальників. В іншому випадку, в Суд. 6:7 сповіщається про те, що ізраїльтяни звернулися до Господа за допомогою, так як ярмо мадіанитян, стало для них нестерпним тягарем. І як же Господь почув їх? У відповідь на прохання, Він посилає пророка (Суд. 6:8), Ангола (Суд. 6:11), і визволителя (Суд. 6:12-40). Іншими словами, Він діє! Третій, яскравий приклад, який проливає світло на уявлення і розуміння ідеї «чути/слухати», пов'язаний з виходом євреїв з Єгипту.
Зверніть увагу на динаміку представлену в Писанні: «І стогнали сини Ізраілевна від тієї роботи та кричали, і крик їх через ту роботу донісся до Бога. І почув Бог … і згадав Бог … І побачив Бог … і Бог зглянувся над ними» (Вих. 2:23-25). Знову-таки, все дієслова вказують на подальші конкретні дії Всюдисущого: Покликання Мойсея, покарання Єгипту виразками, звільнення з полону, перехід через Червоне море.
Подібна схема неодноразово повторюється і в Новому завіті, а саме: в житті Ісуса Христа, коли Він воскрешав Лазаря (Івана 11:41-43), у відповідь на молитву Петра в Деян.10, Бог посилає йому бачення, а до Корнілію-ангела (Дії 10:3-32 // Дан. 9:10-10:12).
Отже, Бог чує молитви – це Бог, який вторгається в життя окремої людини, групи людей або ж нації. В іншому варіанті, Бог, що не чує прохання смертних-це Господь, що не проявляє Себе в історії нації, або в житті індивіда. Ніяких втручань (Єрем. 7:16; Єзек. 8:18, Якова 5:1-5).
В такому випадку, кого ж Він чує і чому?
По-перше, Яхве відповідає праведному з ізраїльського народу, який в свою чергу, визнає себе грішником, але дорожить узами завіту з Владикою неба:
Бо праведний сім раз впаде та зведеться, а безбожний в погибіль.
Приповістей 24:16
Далекий Господь від безбожних, але справедливих молитву Він чує.
Приповістей 15:29
Отже, якщо ви будете слухати голосу Мого і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо Моя вся земля.
Вихід 19:5
По-друге, Він чує тих, хто вірить в Нього, але безпосередньо не пов'язаний з Ізраїльським народом або з заповітом: язичники, які прийшли на поклоніння у Єрусалим (1 Цар. 8:41-43), Навуходоносор (Дан. 4:31; 9), Корнилій (Дії 10:31), і багатостраждальний Іов (42:8-17). Згадані випадки носять винятковий характер, в силу історичних та релігійних обставин.
Підсумовуючи зазначимо, Господь слухає грішників тоді, коли вони люблять Його, і живуть за Його законами (П. Зак. 26:16-18), і незважаючи на те, що вони можуть згрішити (Прип. 24:15), вони каються (Зах. 10:6), і звертаються до Бога за допомогою, а Він у свою чергу, відповідає на їхні молитви (1 Івана 2:1). Вони вірять в Нього (Євр. 11:6), їх розум і серце відкриті перед Ним (Филм. 4:6). Вони дорожать відносинами з Ним, тому що праведні (Прип. 24:16). Все перераховане, можна вважати обов'язковими умовами для втручання Бога в життя молиться.
В якому випадку Бог не буде реагувати на молитву грішника, або ж нечестивого?
По-перше, навіть якщо вони релігійні, але їх практика носить лицемірний характер (Ісаї 1:1-15), або ж їх вчинки кидають відкритий виклик Богу (Єзек. 14:4).
По-друге, Бог не буде в втручатися в життя тих, хто неушановувавши, і упираються в гріховному образі життя (нікчемний, Прип. 15:29), або ж заперечують факт Його існування:
Безумний говорить у серці своєму: 'немає Бога'. Вони розбестилися, зробили мерзенні справи; нема доброчинця.
Псалмів 13:1
З усього сказаного, можна зробити висновок, що Бог чує молитви всіх, але реагує на прохання тільки тих людей, які прагнуть до тісніших відносин з Ним, або ж на шляху до цього.