
Коли ми читаємо Євангелія, що оповідають про життя Христа і першоапостольської церкви, то помічаємо, що Ісус, для переконання своїх слухачів в істинності сказаного, використовував розповідь, але в алегоричній формі, що містить духовно-моральне повчання, яку можна назвати притчею (Матв. 13; 21:33,45; 22:1-15; Марка 3:23; 4:1-34 і т.д.; Луки 5:36; 6:39; 8:4,10 і т.д.; Івана 10:6). Звичайно ж, з перспективи слухачів, просте оповідання або нескладна розповідь, легше сприймається, бо не вимагає додаткових розумових і душевних зусиль для осягнення Христових настанов.
Необхідно пам'ятати, притчі Соломона і Христа відрізняються тим, що для першого автора, важливо продемонструвати як життєва круговерть і релігійний вимір людського буття, повинні співвідноситися з Божественним одкровенням. Як вірно сплести в одне, і земне, і небесне. Притчі ж Христа, спрямовані на якусь «матеріалізацію», «відчутність» істини, ідеї або думки. У них земне, відступає на задній план, і те, що не було доступно почуттєвму світу, наприклад, Царство Боже, стає зримим і досяжним, і, головне, близьким і бажаним. Адже в притчах Христа, використовуються відомі слухачеві образи, крізь які проступає небесне, Боже, вічне. Важливо було показати, що універсальні істини не були, і ніколи не будуть заручниками певної культури з її релігійним світоглядом, навіть якщо воно близьке до біблійного.
Зокрема, притча про блудного сина з Єв. від Луки 15 гл., демонструє любов Бога не тільки до вибраного народу, а й до поган. Адже це ж був відомий факт, що про Бога в Старому завіті говорилося як про Отця (Ісаї 66:16). Але сучасників Христа хвилювало питання: як Він відноситься до римлян, до загарбників Іудеї, та й не тільки до них, але й до тих, кого вони ненавиділи? Ісус використовував образи, породжені життям –семейні відносини, зв'язок між батьками і дітьми. Тоді для слухачів все ожило, зв'язки спрацювали блискавично, і помилковість їх погляду на Бога, стала очевидною. Вони переймалися усвідомленням того, що і вони, ті, хто помиляються щодо характеру Бога, любимі Небесним Отцем. Вони повинні були наслідувати Бога, як люблячого всіх Отця. Скажімо так, Христос міг би богословськи аргументувати останнє, але притча все спростила, і донесла важливе, причому найяскравішим чином.
Візьмемо притчу про милосердного самарянина в Луки 10. Хіба юдеї не знали, що існують люди, які потребують допомоги? Знали. Але їх найбільше хвилювало коло тих, яким вони повинні були допомагати: «…а хто мій ближній?» (Луки 10:29). І що ж у підсумку? Ніяких витіюватих пояснень, ні теологічних лекцій, а просто коротка історія, заснована на реальній неприязні між іудеями і самарянами. Христос не переписує історію, уточнюючи деталі помилок, як тих, так і інших. Він занурює в реальність всередині нації, і за її межами – почуття вибірковості, властиве обом сторонам. В результаті почувши тлумачення притчі, а це її головний компонент, стало ясно, що ближній цей не той, кому потрібно допомогти, а той, хто допомагає: «хто вчинив милість» (Луки 10:37). В контексті служіння ближньому, расові, релігійні, етнічні відмінності відходять на задній план.
Ще один приклад, пов'язаний з центральною ідеєю вчення Ісуса – царство Боже. Існування царства знаходиться поза досяжністю органів почуттів людини. З огляду на це, притчі про царство спрямовані на те, щоб акцентувати увагу на його прояві. Не секрет, що Іудеї очікували майбутнього царства в термінах військового конфлікту. Боєм мав керувати Месія-Воїн. У своїх роздумах про природу царства Небесного, Христос не відволікається на деталі багатовікової історії Ізраїлю, але вказує на іншу природу царства, якій чужа військова філософія того часу. Свого роду виправляє помилки. Перш за все, звертаючись до сільськогосподарських елементів Палестини, вказує миролюбний характер царства, воно істинне добро (Матв. 13:24). І незважаючи на перешкоду, з яким воно стикається, розширюючи свої межі (Матв. 11:12), воно стає пристанищем для стражденних (Матв. 13:31-32).
Притчі Ісуса варті того, щоб до них прислухатися знову і знову.
Інші запитання рубрики «Про Ісуса Христа»
- Хто такий Ісус Христос – творіння чи Творець?
- Коли буде Другий прихід Христа? Що сказано в Біблії про кінець світу?
- Чи є історичні підтвердження існування Ісуса Христа?
- Чому Ісуса називають Христос? Навіщо Ісус приходив на Землю?
- Чи святкують адвентисти Різдво Христове?
- Христос названий в Біблії Сином Божим. Хіба син – це не той, хто має початок?
- Який вигляд мав Ісус?
- Чи міг Ісус згрішити?