Коли медсестра Келлі Вайс дізналася, що її пацієнт Дон відзначатиме 49-ту річницю весілля в адвентистській лікарні Паркер у Колорадо, США, то вирішила зробити цей день особливим.
Дона госпіталізували кілька тижнів до того, оскільки йому знадобилася невідкладна операція. Він провів чимало часу, переміщуючись між відділенням інтенсивної терапії та хірургічним відділенням, де працює Келлі. Дівчина дбала про Дона майже кожну зміну протягом місяця. Вона познайомилася з дружиною Дона Ліндою, їх дочками Кессі та Менді, зятем Весом та онуками Дона, які постійно були поруч.
“Сорок дев’ять років шлюбу – це величезне досягнення, і я знала, що ми не можемо дозволити цьому дню пройти непоміченим”, – сказала Келлі. «Вони, ймовірно, воліли б відсвяткувати будь-де, крім лікарні. Але це був пункт, який не можна було пропустити, особливо після всього, через що вони пройшли за останні кілька тижнів. Ми знали, що якщо він не зможе бути вдома цього дня, то допоможемо зробити свято особливим».
Келлі та її колеги принесли квіти і провели час, розмовляючи з Доном та Ліндою про те, що робить шлюб якісним. Після роздумів подружжя сказало, що прожити разом цілих п’ять десятиліть їм допомогли вміння слухати одне одного та гарне почуття гумору.
“Ми дійсно використовували багато із цих навичок, щоб пережити кілька важких тижнів у лікарні”, – сказав Дон. «Я давно зрозумів, як важливо завжди слухати Лінду! І хоч би як важко не було, вона завжди може викликати усмішку на моєму обличчі».
Келлі особисто переконалася, наскільки важливою для процесу одужання була присутність сім’ї. «Дбаючи про нього в лікарняній палаті та приносячи домашню їжу, яку Дон із задоволенням їв, пристосовуючись до нової дієти, вони показували, що кохання та підтримка мають велике значення», — сказала медсестра.
Це саме те, як Келлі та її колеги намагаються виконувати свою роботу — дбаючи про своїх пацієнтів як членів сім’ї. Виділяючи час, щоб дійсно вислухати їхні потреби, святкуючи особливі дати або просто перебуваючи поруч і даруючи можливість тримати за руку.
«Для нас мало велике значення, що Келлі та її команда знайшли час, щоб допомогти нам відсвяткувати нашу річницю. Вони справді були чудовими весь час, поки ми перебуваємо у лікарні», — сказала Лінда. «Я намагалася бути поруч із чоловіком настільки це можливо. Але коли не могла бути там, то була певна, що він у надійних руках. І це стало великою втіхою».
Дочка Дона Кессі сказала, що стосунки, налагоджені зі співробітниками лікарні, дуже важливі. «Медсестри, транспортний персонал, хірургічна бригада, обслуговуючий персонал, фізіотерапія, трудотерапія, догляд за ранами – список можна продовжувати та продовжувати. Усі, з ким ми контактували, були чудовими», – сказала вона. Хтось приходив прибирати палату, запам’ятовував наші імена і залишався, щоб перевірити нас і запитати, як справи у мого батька. І я можу сказати, що їм справді було небайдуже до наших відповідей. Їхнє співчуття допомогло нам перенести цей тяжкий час».
Зараз Дон продовжує своє одужання вдома за підтримки своєї сім’ї та їхніх домашніх улюбленців, за якими він дуже сумував у лікарні. Медсестра Келлі залишається на зв’язку, перевіряючи, як справи у Дона, й радіючи його прогресу. Дон та Лінда вже планують поїздку на Гаваї, щоб відсвяткувати своє золоте весілля наступного року. І Дон запросив тих, хто піклувався про нього в лікарні, поїхати з ними!
Матеріал підготовлений на основі публікації у групі Міжнародні новини АСД у Фейсбук
Оригінальну версію статті розміщено на сайті AdventistReview
