У Мавританії ADRA допомагає людям знайти рішення для проєктів будівництва постійного житла.
Втома струмочками поту стікала по обличчях будівельників, коли вони вкотре встромляли лопати у важку та вологу суміш в тачці. Більшість днів дощило, але сьогодні день був сухий та задушливий.
Вони змішували цемент, пісок з мушлями в ньому, щоб отримати речовину, схожу на бетон, для будівництва будинку. Головним компонентом конструкції були пластикові пляшки з-під води.
Мабуть, ніхто не був настільки радий оселитися в цьому будинку, як Абдаллахі, хворий на проказу чоловік, який разом зі своєю сім’єю стануть його першими мешканцями.
«Я живу в халупі з дружиною та доньками. Ми збудували це житло зі шматків жерстяної покрівлі, яку я знайшов на вулиці», — розповідає Абдаллахі, пильно спостерігаючи за роботою чоловіків. «У нас є вбиральня, яку являє собою дірка в землі зі старою шиною по краю. Особистого простору в нашій халупі занадто мало, й моїй дружині приходиться завішувати шматками тканини прогалини, щоб закрити відкриті місця».
Обличчя Абдаллахі світилося від захвату, коли він уявляв, яким буде його життя після переселення в новий будинок зі справжнісіньким дахом.
Економічні труднощі
Знайти постійне житло в Нуакшоті, столиці Мавританії, прибережної країни Західної Африки, зовсім нелегко. До 1950-х років Нуакшот був маленьким рибальським селом, але за минулі десятиліття він розцвів, обзавівся мечетями, урядовими будівлями та вуличними ринками. Однак сильна посуха з початку 1970-х років посилила опустелювання країни та призвела до вимушеного переміщення величезного числа жителів Мавританії.
Серед переселенців є хворі на проказу, які дуже бідні. Багатьох з них можна помітити, як вини ховаються по кутках вулиць, закриваючи свої обличчя якимось дрантям. Більшість серед цих людей інваліди: вони вже або втратили спроможність користуватися руками, або в них ампутовані ноги.
У Нуакшоті, де в основному переважає арабська культура, яка вірить в допомогу тим, кому в цьому житті пощастило менше, — біднякам та інвалідам, які не можуть працювати, — дозволяється утримувати свої сім’ї, жебракуючи на вулицях.
«Більшість хворих на проказу та члени їхніх родин сплять у своєму одязі, часто носячи його тижнями», — говорить Бонні Хед, директор програм Адвентистського Агентства розвитку та допомоги (ADRA) в Мавританії. «Переважна кількість хворих на проказу людей живе в дерев’яних будинках, званих «браг» та зроблених з дощок. Воно досить маленьке, але в ньому може поміститися до шести осіб. Такий варіант житла має двері. Інші ж проживають в «умбарі», або низькому наметі з дахом, сплетеним з дроту».
Керівник додає, що хоча ці тимчасові притулки й приносять деяке полегшення, все ж найкращим рішенням є однокімнатна бетонна будівля, прикріплена до комори для захисту від злодіїв, дощу, спекотного сонця та холодних ночей.
Будівництво фундаменту
«ADRA хотіла побудувати будинки, які б надали таким людям, як Абдаллахі, дах над головою, — та не просто побудувати будинки, а саме такі, які були б екологічно чистими», — розповів Хед.
Абдаллахі був членом Мавританської Асоціації допомоги інвалідам від прокази та познайомив ADRA з Бакаром, президентом Асоціації.
«Мені було важко знайти роботу через мою ногу», — згадує Абдаллахі. «Упродовж багатьох років я не відчував свою ногу. Звертався до лікарів, але ніхто з них нічим не міг мені допомогти. У 2006 році мене знайшов Бакар і допоміг отримати лікування».
А у 2018 році за допомогою Бакара ADRA отримала грант на будівництво однокімнатних будинків для трьох сімей. ADRA почала роботу над пілотним проєктом з будівництва першого будинку, але для цього потрібні були пластикові пляшки з-під води.
Завоювати їх
Тоді ADRA провела низку програм в школах елітних районів, щоб привернути увагу громадськості до згубного впливу пластикових відходів на навколишнє середовище. Проблема сміття зростала, покриваючи гектари землі.
«Пляшки з-під води роблять великий внесок в обсяг сміття, якого й так зовсім не мало в Мавританії», — сказав Хед. «Пляшки створюють простір для скупчення дощової води або конденсату, особливо в сезон дощів, формуючи ідеальне середовище для росту комарів, які можуть викликати навалу малярії чи хвороби денге. Крім того, дослідження показують, що існує постійна небезпека потрапляння в їжу мікрочастинок пластику, який є результатом розпаду пластика в ґрунті».
За підтримки місцевих шкіл ADRA зібрала понад 8000 пляшок для води, більшість з яких були куплені у підприємств, які збирають, миють і сушать їх. таким чином ADRA зібрала достатньо пляшок, щоб розпочати будівництво.
Робота розпочалась
«У нашій команді не було нікого, хто мав би досвід будівництва будинку з пляшок, й ми вирішили найняти консультанта, на ім’я Татех», — розповідає Хед. «Він був відомий тим, що будував будинки з пластикових пляшок у сусідній країні».
Татех провів кілька днів у головному офісі ADRA, навчаючи команду будівництву будинків, і підготував будівельників, яким доручили проєкт будинку.
Будівельники наповнили кожну пляшку водою з піском. Потім вони ретельно розставляли кожну пляшку поруч з іншою, поки пляшки повністю не покрили кімнату. Нарешті, вони обмазали пляшки бетоном, щоб закріпити їх на місці.
«Остаточний вигляд будинку такий же, як і будинків, побудованих з бетонних блоків, що є важливим фактором для прийняття будинку громадою», — сказав Хед.
Перший будинок був побудований протягом місяця, та Абдаллахі зі своєю сім’єю переїхали до своєї нової оселі.
Новий початок
Абдаллахі та його дружина спостерігали, як граються разом три їхніх донечки: Хінду, Мінету та Маймуна.
«Хто б міг подумати, що ми сьогодні будемо тут?» — промовив Абдаллахі. «Я ніколи не думав, що побачу такий день у своєму житті».
Крім своїх, у сім’ї також живе ще три дівчинки, які належать родичам. У новому будинку достатньо місця, щоб розмістити всю сім’ю.
У будинку Абдаллахі з’явилася електрика для зарядки телефону та перегляду телевізора. Він хвалиться обладнаною вбиральнею.
«Тепер у вбиральні легко підтримувати чистоту, адже підлога викладена плиткою, й вона не пахне. Завдяки щедрості ADRA у нас тепер є міцний будинок, захищений від стихії», — говорить Абдаллахі, ледве стримуючи сльози. «Тепер у мене є така ж гідність, що й у президента».
Кімі-Ру Джеймс, для Адвентистської місії
Оригінальна версія цієї історії була опублікована Адвентистською місією.
За матеріалами Adventist Review
Джерело: logosinfo.org
