Заклик до єдності — це не тільки адвентистське явище. Оскільки більша частина планети занурюється в хаос і протистояння, багато голосів у політиці та соціальній сфері звучать на користь досягнення єдності.
«Здається, ми починаємо втрачати надію, що зможемо зцілити нашу націю», — сказав мені один знайомий після відвідування з’їзду політичної партії.
Можливо, демонстрація справжньої єдності — це одна з багатьох речей, які адвентистська церква могла б запропонувати світу, який перебуває в кризі.
Але що ви можете дізнатися, спостерігаючи за деякими дебатами, які розгортаються в залі сесії Генеральної конференції?
Розбіжність точок зору, а часом і напруження емоцій можуть викликати навіть незначні зміни у формулюваннях церковних документів. А бурхливі обговорення можуть тривати годинами…
Але якого рівня не досягала б напруженість в залі засідань, я залишаю ділову зустріч з відчуттям, що у нас все пройшло «благопристойно і чинно» (1Кор.14:40), і ми не відхилилися від слів Павла.
Міжособистісні конфлікти неминучі. Це очевидно, наприклад, в шлюбі, в якому залучені тільки дві людини.
А якщо тисячі недосконалих людей зібралися, щоб виробити спільне рішення — не дивно, що час від часу мікрофони будуть нагріватися.
Однак, це не означає, що церква не має єдності.
Коли я був новонаверненим, мені здавалося, що якби апостоли опинилися на наших великих церковних зборах, вони були б шоковані та збентежені тим, що побачили й почули. Але тепер я підозрюю, що вони почуватимуться як вдома.
Ми схильні створювати ореол святості навколо церкви першого століття, запевняючи себе, що це був єдиний та неповторний Золотий Вік християнства. Але це не зовсім так. Багато чого з того, що ми маємо в посланнях Павла, було породжено тим, що люди в Церкві з якихось причин воювали один з одним.
Згадайте історію про те, що апостол Павло був не в захваті від вчинку Марка, а Варнава, навпаки, був сповнений рішучості взяти його в наступну поїздку.
«Тоді непримиримість постала настільки гостра», — говорить нам Біблія, — «що вони розлучилися один з одним» (Дії 15:39).
Знаєте, чого не вистачає в цій історії?
Докору від Бога, про те, що так робити не потрібно.
Вони просто пішли різними шляхами.
Це повчальна історія для тих, хто бачить єдність в тому, щоб змусити всіх працювати тільки так, як він вважає правильним. Іноді, цього досягти не вдається та це нормально. Нам не потрібно змушувати всіх мислити однаково, хоча це й далеко від ідеалу.
Іншими словами, наші розбіжності не застають Бога зненацька та не завадять церкві в кінцевому підсумку виконати свою місію.
Раніше я побоювався, що суперечки, які виникають в залі засідань Генеральної конференції, показують, що ми робимо, щось не так. Я вірю, що суперечки повинні бути вирішені. Але люди часто поводяться контрпродуктивно, отож нам слід прагнути не до однаковості, але до справжнього єднання в досягненні цілей.
Зрештою, Євангелія вчить нас, що Бог може перетворити в золото наш людський прах.
Шон Бунстра
За матеріалами Міжнародні новини АСД на Facebook інформація з офіційного джерела була представлена Романом Гейкером
