В одному з хостелів Харкова 43-річний чоловік зґвалтував 17-річну дівчину. Випадок набув резонансу. Поки з’ясовують обставини, батьки підлітків замислюються над тим, як убезпечити своїх дітей. Під час літніх канікул школярі їздять у табори, вирушають у походи, де є ризик потрапити у неприємну ситуацію. Як уникнути біди, навчити дітей правилам безпеки та вмінню себе захистити – у сюжеті “Вістей Надії”.
Зґвалтування – це трагедія, яка накладає відбиток на усе подальше життя. Підлітки прагнуть самостійності, сепаруються від дорослих. Утім, у цей період особливо потребують поради та нагляду батьків, оскільки схильні до ризикованої поведінки.
Тож запорукою безпеки слід вважати довірливі відносини. А також змалечку навчати дитину правилам не лише фізичної, а й емоційної та психологічної безпеки.
Наталія Маркевич, психологиня, психотерапевтиня говорить: “Є певні ділянки тіла, якщо ми говоримо про насильство, до яких доторкатися не можна. І вміння зупинити, сказати “ні”, дистанціюватися, попросити про допомогу”.
Від тотального контролю, за словами психологині, позитивного результату також чекати не варто. Період сепарації має починатися з моменту, коли дитині виповнився 1 рік.
“Коли дитина відпускається і йде сама, мама не повинна за нею стояти. Навіть якщо вона їй дасть можливість впасти – знову ж таки, це вміння дитини подолати власні труднощі, вміння піднятися, попросити у мами руку. Це є перший етап. Другий етап – три роки, коли ми чуємо від дитини “я сам”. І деколи це “я сам” треба дозволити.
Потім, наступний етап – 6 років. Це, знову ж таки, нова криза – вміння побудувати відносини з однолітками. Ну і потім вже йде підлітковий вік. Коли дитина повинна навчитися комунікувати з однолітками. Вміння побудувати стосунки з ними. І ці всі етапи ведуть до того, що будується довіра”, – додає Наталія Маркевич, психологиня, психотерапевтиня.
Важливою є емоційна атмосфера у сім’ї. Якщо дитина не боїться розповідати про свої емоції, знає, що батьки правильно на них реагуватимуть – звертатиметься за порадою саме до них. Якщо ж найближчі люди усе заперечують та забороняють, зростає небезпека, що чадо шукатиме іншого дорослого, який зрозуміє. У таких випадках зростає ризик потрапити у неприємну ситуацію. Дівчатка з авторитарних сімей нерідко шукають підтримки та стають жертвами злочинів. Погано також формувати постійне відчуття провини: мовляв, ти сам винен, коли щось іде не так.
Важливо, щоб дитина знала: нікого не можна допускати до своєї інтимної зони. Спілкуватися з незнайомими людьми слід на відстані витягнутої руки.
Ольга Ковальчук, керівник ювенальної превенції пояснює: “Перед тим, як дитина поїде на відпочинок або з друзями мандрувати, потрібно проговорювати елементарні правила безпеки. Чим більше ми закладемо основних правил, як себе поводити будь-де, тим, можливо, більше дітям буде відкладатися воно у голові і вони більше будуть використовувати. Найкраще відправляти дітей з ночівлею в офіційно перевірені табори, з групою певних дітей. Тому що це найбільш наближене до певної безпеки. І батькам, більш-менш, відомо, куди дитина їде, з ким, що це за табір і хто головний. Бо як-не-як, коли дитина їде у табір, є так званий вожатий, який за тими дітьми дивиться і на той час, коли діти перебувають у таборі відпочинку чи оздоровлення, він відповідає за їхнє життя і здоров’я”.
І хоча, за законом, хлопці та дівчата, починаючи від 16 років, мають право на самостійне пересування, експерти радять у такому віці уникати поїздок з друзями у наметах і ночівель у хостелах. Особливо, якщо ви не впевнені, що ваша дитина дасть собі раду у випадку непередбачуваних обставин.
“Ми можемо говорити з нашими дітьми про певні правила особистої безпеки, але коли станеться, раптом, не допусти, Боже, такий випадок, що дитина не знатиме як діяти. Вона може розгубитися, бути у стані шоку”, – розповідає Ольга Ковальчук, керівник ювенальної превенції.
Найперше потрібно навчити дитину не панікувати в екстремальних обставинах, пам’ятати телефони екстрених служб. Батьки повинні чітко знати, де й коли перебуває їхнє чадо. Також важливо встановити сімейне правило: дитина та батьки завжди мають перебувати на зв’язку. І незважаючи на навички самостійності, до 18 років за безпеку дітей відповідають дорослі.
Лариса Попроцька, Микола Івахненко, “Вісті надії”
