Координатори молитовного служіння адвентистської церкви в Україні внесли пропозицію, щоби першу суботу кожного місяця робити молитовною. Ця ініціатива — традиція з радянських часів. Пам'ятаю ще з дитинства, як мама постила в першу суботу місяця, бо вона молитовна. Зараз ми повернулися до цієї доброї традиції і це велике благословення для нашої країни, особливо в цей непростий час.
У сімох громадах м. Києва ми провели її незвичайно. Під час проповіді було організовано три блоки:1) Подяка Господу2) Прохання про злиття Святого Духа, про сім'ї, хворих, про єдність...3) Прославлення Господа.Кожний блок починався загальним співом псалмів (караоке). Далі ділилися духовними роздумами зі Святого Письма, досвідами, потім підносили щирі молитви по темі в різних формах: по одному, по двоє, тихі молитви… Таке молитовне служіння надихало всіх учасників і наближало до Господа. Тоді з'явилася ідея за аналогічним форматом провести спільне молитовне богослужіння для всіх охочих м. Києва, 3 лютого, у храмі на Подолі.Звичайно, хотілося провести цей перший всекиївський молитовний форум по особливому, святково, і дякуючи Господу, це вдалося! Разом з командою лідерів молитовного служіння, за три місяці до проведення форуму почали процес організації заходу, ретельно продумуючи кожний крок і благаючи Господа про керівництво Святого Духа. Дійсно, Господь вів: за сприяння телеканалу “Надія” було створено рекламний відеоролик, постер. Потім шукали людей з молитовними досвідами, музикантів, готували подарунки для всіх гостей…Духовними роздумами про важливість молитви поділився президент Київської конференції Олександр Ващинін. Про величезні ресурси в Україні з презентацією (сайт, Телеграм канал з різними матеріалами, актуальну програму "Повернення до жертовника") розповіла керівник відділу молитовного служіння адвентистської церкви в Україні Тетяна Рутковська. Надихаючими були молитовні досвіди молоді, також з колл-центру телеканалу “Надія”, і досвід створення цілодобового молитовного ланцюжка в Києві, після чого до нього приєдналося ще восьмеро людей.До Господа лунали молитви всіх охочих. Це молитви вдвох, вголос а також тихі молитви про те, що знає тільки Всевишній…Зворушливим фрагментом був величезний ланцюжок, коли весь зал взявся за руки з подякою Творцю, після якого всі пастори київських громад з піднятими руками молилися, промовляючи слова благословення з книги Числа 6:24-26.