Авторка розповідає, як зачепити увагу підлітків у сьогоденні і допомогти їм у життєвих труднощах.
Хто подав ідею книги?
До мене звернулась Марина Тепфер — керівниця відділу дитячого служіння Адвентистської церкви в Україні. Марина шукала людину, яка могла б написати книгу для дітей, пов’язану з поточною війною. Книгою у форматі ранкових читань на щодень, яка стане підтримкою для підлітків у їхніх проблемах. За планом матеріал мав вийти у 2024 році, але у зв’язку з тим, що до кожної історії створювалась ілюстрація та планувалась друкована версія, видання відклали на 2025 рік. Дизайнеру довелося зануритися в кожну історію, щоб передати її зміст через малюнки.
Книгу поширювали через керівників відділу дитячого служіння у громадах. Також у мене є багато знайомих, які почали замовляти друкований варіант одразу після публікації, бо я розповідала їм про книгу.
Ці історії – ваші власні переживання?
Так, більшість з них взяті з мого дитинства. Я писала від імені підлітка, щоб зробити їх більш реалістичними. У процесі включала також розповіді родичів, знайомих, цікаві факти, які читала. Наприклад, про “Титанік” — я перетворила цю історію на роздуми про важливість вибору в житті. Адже після катастрофи було два списки для родичів: перший — із тими, хто вижив, другий — із тими, хто загинув. Ми ж як християни зараз можемо обрати, чи хочемо ми бути врятованими, чи загубленим для вічного життя з Богом.
Ті люди не мали вибору, який маємо ми. Тобто я хотіла підвести читача до якогось рішення.
Чи є вже відгуки на ранкові читання “Подорож з Ісусом”?
Мені щодень надходять повідомлення. Друзі й знайомі виявляють інтерес, купують і радять іншим.
Ви сказали, що якщо ваша книга вплине хоча б на одну людину, то ви будете раді. Яка книга вплинула на вас у підлітковому віці?
Біблія була моєю мрією ще з дитинства. У мене була мета її придбати, хоч вона тоді коштувала чимало. Це був Радянський Союз, і скляну тару з-під молока чи води можна було здавати за гроші. І я довгий час відкладала ці кошти і в кінцевому результаті змогла собі купити Біблію. Мене, швидше за все, цікавили більше ілюстрації, але паралельно зауважували і тексти. Тоді у школі вчили, що Бога немає, але мій дідусь і бабуся постійно розповідали, що насправді Він є.
Саме тоді я прочитала дитячу Біблію, і вона змінила мій світогляд. У мене і в тогочасному суспільстві була справжня жага до знання і пізнання Бога. Тому в 17 років я почала читати дорослу Біблію і прийняла хрещення.
Як вам вдається зачепити увагу сучасних підлітків і допомогти їм у життєвих труднощах? Знаю, що у вас є діти, але вони вже не підлітки.
Свого часу я працювала на телеканалі “Надія” на передачі “Малюваки”. Моя молодша дочка також зростала на цій програмі. Я могла спостерігати на своїй дитині, як час змінюється, і розуміла, що потрібно адаптуватись до віку підлітків і намагатись дивитись на світ їхніми очима. Саме тому я і до сьогодні залишаюсь у близьких, довірливих стосунках з дочкою.
Також у мене був період у житті, коли треба було написати близько 50 історій про дітей для радіопередачі. Вона має назву “Історії від Даночки”, і теж написана від імені першої особи, але героїня була молодшого шкільного віку. Для мене це стало практикою, тому мені легше було уявити себе підлітком для написання книги “Подорож з Ісусом”.
Яку пораду ви би могли дати сучасним підліткам?
Головне — навчитися довіряти Богові як найкращому другу. Тому що в такому віці для підлітків батьки вже не є безперечним авторитетом. Їхніми конкурентами стають друзі. Ці друзі учаться, зростають, досягають, у них можна повчитися. Перебування у колі друзів — це найкраще переживання для підлітків. І Бог є тим самим Другом, який завжди поруч, вислухає, підтримає, підніме, витре сльозу, допоможе знайти правильний шлях.
Запитання — Поліна Шафаренко
Замовити друковані ранкові підліткові читання 2025 “Подорож з Ісусом” Уляни Куцій можна через адвентиські громади України.
Слухати аудіоверсію ранкових читань можна у приватній телеграм групі.
