Розповідає Наталія Бортнік, військовий капелан.
До 2022 року працювала на посаді психолога у центрі соціальних служб міста Кам’янка-Дніпровська (Запорізька область). З 2021 року звершує капеланське служіння для правоохоронців; після повномасштабного російського вторгнення та виїзду з окупації, долучилася до капеланського служіння для військових.
Для допомоги в організації груп відновлення, за сприяння Християнської служби порятунку в 2023 році підготувала тренінг “Відновитись заради життя”.
Курс “Відновитися заради життя” створений для надання духовно-психологічної підтримки постраждалим внаслідок бойових дій або надзвичайних ситуацій, а це доволі велика категорія: військовослужбовці та їхні сім’ї; родини загиблих або зниклих безвісти; переселенці та взагалі всі, хто потребує підтримки. Разом з моїм чоловіком, який є військовим запасу, ми організовуємо цей тренінг для навчання пасторів і служителів церков, щоб вони могли започаткувати групи підтримки в своїх громадах, як додатковий інструмент проголошення Євангелія, саме в контексті подій в Україні.
Багато людей сьогодні шукають відповіді на запитання: де був Бог, коли в моєму житті відбувалися певні трагічні події? Як мені пережити мою втрату або загибель близьких? Ми розглядаємо ці теми та підводимо до розуміння, що є Той, хто може допомогти і підтримати, ми вказуємо на Бога.
Під час занять в групі виконуються практичні вправи. Оскільки не всі можуть висловити свою думку або поділитися болем, навіть з близькою людиною, одна з вправ – написати лист Богу. Ми отримуємо відгуки, що ці вправи дуже допомагають. Разом з тим, намагаємося не зупинятися на цьому етапі, і додаємо ще одне завдання, кажемо, що ви так само можете допомогти тим, хто поруч з вами.
Одна з проблем, які вирішуються таким чином – відсутність або нестача фахівців, які можуть вчасно надати психологічну підтримку. Їх наразі бракує – саме тих, хто вміє і знає, як допомагати жертвам війни.
До навчання “Відновитись заради життя” також долучаються психологі, бо цей курс допомагає їм розуміти, як спілкуватися з тими, хто повернувся з полону, або з людиною, яка на війні втратила когось з близьких. Наша мета – навчити фахівців, щоб вони розумілися в цих питаннях. Разом з тим, ті, хто не є психологами, зможуть допомагати ближнім після проходження цього курсу.
Важливою темою для українського суспільства наразі є розуміння, як підтримати військових. Вважаю, що українці мають навчитися висловлювати вдячність. Дуже важливо дякувати і пам’ятати, що військові віддають себе для збереження інших.
Треба також вчитися спілкуватися і розуміти військових. Цьому в першу чергу мають навчитися родини – розуміти через що військові пройшли і проходять. Потрібно усвідомити, що вони вже не будуть такими, як були раніше. Родинам треба вчитися наново будувати стосунки, вчитися наново спілкуватися.
Наше суспільство має усвідомити, що не треба очікувати від травмованої людини, яка повертається з війни, що вона буде поводити себе так само як ті, хто там не був, і знає про війну лише з новин. Треба розуміти і мати терпіння до людей, травмованих війною. А щоб мати терпіння, про це постійно треба говорити і цьому навчати. Але навчати простими словами, щоб людина зрозуміла, що це не складно.
Ми ставимо перед собою саме таке завдання. Наприклад, з чоловіком були в Костянтинівці (Донецька область), і саме про це розмовляли з військовими, коли презентували “Відновитись заради життя”. Ми казали їм: “Зараз важливо почути вашу думку, бо ми намагаємося зрозуміти вас. І потім, коли будемо вчити цьому цивільних: ваших дружин, дітей, батьків, сусідів, друзей, щоб ми могли навчити їх як треба і не треба, що варто і не варто говорити.”
Про це наше суспільство має знати, я вважаю, що мають бути невелички ролики, як поводитися з військовими після їх повернення додому, навіть про поведінку дітей. Можливо, дитина звикла стрибати батькові на шию в будь-який момент. А коли батько прийшов після поранення, в нього, можливо, ПТСР. У таких випадках дитина та дружина мають знати, як поводитися з татом та чоловіком. Наше завдання – навчити цьому українське суспільство.
