Розповідає Ярослав Лукасік, засновник і директор “Християнської відкритої академії”, президент фонду “Східноєвропейська реформація”
Майже три роки війни вплинули на свідомість українських християн. Переважна більшість українських протестантів розширила своє богослов’я на суспільно-політичну територію. Це відбулось у спосіб практичний і вимушений драматичними подіями, а отже, необов’язково добре осмислений та недостатньо впорядкований. Існує необхідність у теоретичній систематизації поглядів християн України у суспільно-політичній царині. Такі теми, як служіння в армії та ставлення до зброї, патріотизм і національна свідомість, громадянські обов’язки й держава, геополітичні питання – надовго залишаться вкрай актуальними в новій історичній ситуації. Українське християнство має унікальну інституцію, яка сприяє єдності християнської спільноти, а також представляє інтереси віруючих людей перед державними органами. Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій і похідні від неї органи зустрічались регулярно протягом 2024 року і оприлюднювали заяви, в яких висловлювали погляд християнських спільнот на ту чи іншу важливу суспільно-політичну подію. В ідеалі було би відмінно, якщо би ВРЦіРО могла запропонувати загально-національну християнську програму, як нашу відповідь на виклики війни, але, можливо, таке відбудеться у недалекому майбутньому. 2024 рік був роком зниження волонтерської активності християн, що було спричинено рядом причин, між іншим, зменшенням допомоги з-за кордону, а також діяльністю ТЦК. Враховуючи надзвичайну активність протестантів у перший рік війни, цей спад є серйозною втратою. Природним рефлексом на ситуацію загрози, в якій перманентно знаходяться українці, здавалось би, повинна бути молитва, пошук допомоги у потойбічної сили. Це створює унікальну можливість для Церкви повести суспільство в молитві, запропонувати молитву на основі Слова Божого. Попри особисті і спільні молитви, які безсумнівно відбуваються в більшості церков і у будинках віруючих, Церква не запропонувала багато успішних проєктів, які могли би стати елементами молитви національної. У драматичній ситуації, в якій знаходиться Україна, національна христоцентрична молитва є чимось необхідним. Дуже позитивним моментом у цій сфері є Національний день молитви, який регулярно відбувається з 2016 року, а також рух молитовних сніданків, що організовуються у всіх куточках України. Питання благовістя здається дуже актуальним у час війни. І дійсно, у прифронтових зонах деякі деномінації відкрили багато нових громад, є чимало випадків значного росту існуючих церков у цих регіонах. Проте відчувається виразна нестача працівників, оскільки частина служителів виїхала за кордон. Зростає якісна присутність християнського контенту в інтернеті. Християнські блогери стали новою, все більш впливовою категорією служителів. Вважаю це позитивним явищем, попри факт, що згідно з тенденціями, які нав’язує нам інтернет, частина блогерів для притягнення уваги та збільшення кількості переглядів не нехтує хайпом (підняттям шуму), прицільно шукає скандальні та сенсаційні теми. Варто ще згадати тему адвокації України за кордоном. Протестанти здаються очевидним середовищем, яке могло би зробити в цій сфері колосальну роботу завдяки своїм братнім зв’язкам із одновірцями на Заході (передусім у найбільш впливовій протестантській країні світу – США), а також завдяки численній діаспорі, яка проживає в різних країнах Європи і Північної Америки. І хоча діаспора не є активною у цій царині, та не вдалось на базі українських емігрантів створити структури, які би системно працювали в країнах свого проживання на благо України, проте 2024 рік приніс нечуваний успіх у сфері адвокації. Маю на увазі зміну позиції Майка Джонсона стосовно голосування в Конгресі за виділення 61 млд. доларів на збройну допомогу Україні. Досить імовірно, що зустріч із баптистським служителем Сергієм Гайдаржи, який втратив дружину і сина у результаті російської атаки на Одесу, мала важливе значення для рішення спікера американського Конгресу.