Закарпаття у складі Чехословацької Республіки·1918
На територію Закарпатської області адвентистська вістка потрапила завдяки роботі першого (неофіційного місіонера), що працював за межами США, – Михайла Белліна Чеховського. Поле його місіонерської діяльності простягалося від Будапешта і Львова аж до Чернівців. Михайло Беліна Чеховський помер 23 лютого 1876 року в Відні, у віці 57 років, та його ім’я завжди буде пов’язане з початком адвентистського руху на території Європи.
Його роботу в Угорщині продовжив у 80-ті роки Людвіг Конраді. В кінці 1886 р., проїздом з Поволжя в Гамбург, він зупиняється в Будапешті. Деякий час, перебуваючи на території Австро-Угорщини, Л. Р. Конраді поширює Євангеліє в Австрії, Трансільванії, Румунії. По суті, Людвіг Конраді зібрав врожай після роботи Чеховського.
Закарпаття разом з північно-східною Словакією в 1900 році належали до північно-угорського поля у складі так званої Дунайської унії. Унія з центром у місті Будапешт охоплювала територію Угорщини, Словакії та Підкарпатської Русі (Закарпаття) і її першим керівником став пастор Джон Гунергардт. Таке адміністративне підпорядкування існувало до Першої світової війни.
28 липня 1918 року була проголошена самостійна Чехословацька Республіка, як єдина держава, куди увійшли Чехія, Моравія, Сілезія, Словакія і Підкарпатська Русь. В церковній організації наступили зміни: ліквідована Дунайська Унія і в 1919 році на з’їзді в Брно був утворений незалежний Чехословацький Уніон у складі трьох конференцій. Однією з них стала Словенська конференція, до якої належала і Підкарпатська Русь із центром у місті Кошіце, а її керівником був обраний пастор Фредеш Кесел. В 1931 році офіс Словенської конференції було перенесено до м. Братислава.
В травні 1939 року церковна організація переходить під підпорядкування Угорського Уніону, яке тривало до осені 1944 року. В цей період пастор Андрій Беньовський звершував служіння в Закарпатті, а його помічником у духовній роботі стає місіонер – колпортер українського походження – Хімінець Іван Васильович.










