Західна Україна у складі Другої Речі Посполитої·1935
У міжвоєнний період подібна практика євангелізації українського населення була успішною і мала назву «Колполтерський відділ», а працівників зазначеного відділу називали «колполтерами» (особа, яка продає друковану літературу, заносячи її додому покупцям). Відомо, що на початку 20 століття – цей вид євангелізації населення успішно розвивався в Україні, а саме на територіях Галичини та Волині, які входили до складу ІІ Речі Посполитої (1918-1939). Згідно зі статистичними даними продаж і оборот коштів адвентистського видавництва «Поліглот» з 1925-1929 роки становив: 43196,71 доларів. Приведені статистичні дані показують, що населення Галичини та Волині цікавилося релігійними питаннями та лояльно ставилося до поширення адвентистської друкованої літератури, хоча ідеологія ІІ Речі Посполитої виключала законне функціонування колполтерської місіонерської праці та забороняла пропагандистку діяльність на Галицько-Волинських територіях.
Важливо підкреслити, що книгоноші не входили в штат оплачуваних служителів, тобто вони не отримували фінансову винагороду від церкви, а знаходились на самозабезпеченні. Кожен чинний колполтер отримував від Варшавського адвентистського видавництва «Поліглот» періодику та книжкову літературу за ціною собівартості, а реалізовував її на 30-40% дорожче.
Нерідко книгоноші поставати перед труднощами поліцейського та адміністративного характеру. Наприклад, у Ківерцях у 1935 р. затримали колпортера Хелену Ліпську зі Здолбунова – її звинувачували у шпигунстві. Книгонош, які працювали на прикордонній території, часто звинувачували у такого роду діяльності, оскільки вони продавали літературу не лише в населених пунктах, але й у військових частинах. Спростувати такі звинувачення можливо було тільки за умови отримання від церковних установ підтвердження своєї діяльності та місця проживання.





