Кроки до об’єднання та створення Всеукраїнської церковної організації·1960
Першим кроком до пошуку порозуміння був циркулярний лист без звичних звинувачень, датований 10 вересня 1966 роком з підписом «Ваші старші брати». Без жодних прізвищ автори закликали, зокрема, припинити будь-яку діяльність, що веде до ворожнечі та розбрату, не писати листів і брошур розкольницького характеру, а вже написані – знищити.
Перша офіційна зустріч служителів АСД відбулася в Москві 16 листопада 1967 року й засвідчила, що комуністична влада змінила свою стратегію роботи із Церквою й уже не заперечує, щоб її лідери об’єдналися.
Давньоримське гасло, яке комуністичні ідеологи застосовували щодо Церкви АСД, – «Розділяй і володарюй» – спрацювало на користь атеїзму лише наполовину. Хоч розділити їм насправді вдалося, однак володарювати не вийшло.
16 грудня 1976 року в Києві зібралися пастори-парламентарії по п’ять осіб від кожної сторони на чолі з Олександром Парасеєм з одного боку та Миколою Жукалюком з іншого. У підсумку важкої та дипломатичної праці усі стали на шлях до миру та злагоди.
Приїзд до Києва президента Генеральної Конференції Роберта Пірсона влітку 1978 року став черговим внеском у цю миротворчу справу.
У травні 1981 року на республіканській нараді трьох представників (Миколу Жукалюка, Олександра Парасея, Віталія Пролінського) затвердили співголовами республіканської церковної Ради.
Останню ж крапку в об’єднанні АСД в Україні поставив уже наступний президент Всесвітньої Церкви Ніл Вільсон 8 червня 1981 року під час візиту до Києва.













