Частина послідовників Міллера повернулися до своїх церков, котрим вони належали раніше, інша частина повністю відійшла від релігійних деномінацій і почала с презирством відноситися до тих, хто пережив велике розчарування, але серед усіх розчарованих залишилася невелика кількість віруючих, які ще ретельніше почали досліджувати Біблію, щоб зрозуміти в чому вони допустили помилку. В результаті гарячої молитви та глибокого дослідження Біблії чоловік на ім’я Хірам Едсон припустив, що помилка була не у даті 1844, а у тлумачені місця приходу Христа. Хірам на основі Святого Письма доказав, що святилище, яке мало бути очищенним це не наша планета Земля, а небесна скинія у якій Христос перейшов із Святого в Святе Святих на небі для виконання особливого клопотання за грішне людство. Ідеї Хірама Едсона були розвинені Оуеном Р. Л. Кроз’є на основі системи Старозавітного служіння в Святилищі. Крім того віра в те, що в 1844 році Христос перейшов у Святе Святих стала першим ідейним оформленням сучасного адвентиського віровчення.
Крім того серед послідовників Міллера у 1844 році виникли суперечки в питанні про безсмертя і остаточну долю грішників. У 1845 – 1846 роках частина віруючих стала сповідувати необхідність святкування суботи, замість неділі. Ініціатором у цьому питанні став Джозеф Бейтс , який народився у Новій Англії в 1792 році і займав чільне місце в трійці засновників Церкви. У 15 років Бейтс став матросом, а в 1820 році — капітаном корабля. В його автобіографії описуються морські пригоди і порти всього світу. Після свого навернення в 1824 році він став капітаном іншого корабля, на якому не дозволяв спиртних напоїв, лайки, а також «не дозволяв прати і латати одяг в неділю». Його морська кар’єра закінчилася в 1827 році, незабаром після того, як він хрестився в християнській церкві містечка Феерхевен, штат Массачусетс.
У 1839 році Бейтс прийняв погляди Міллера щодо Другого пришестя. У 1844 році він продав свій будинок, розплатився з боргами і став проповідником. На початку 1845 року Бейтс прочитав статтю Т. М. Пребла про суботу, опубліковану у свіжому номері журналу «Надія Ізраїлю». Потім він відправився у Вашингтон, штат Нью–Гемпшир, де всю ніч вивчав це питання з Фредеріком Уілером, після чого вирішив святити суботу. В наступному році Бейтс написав трактат, що складається з 48 сторінок і озаглавлений «Сьомий день, субота, як вічне знамення». У ньому він представив суботу на підставі Десяти Заповідей моральним дороговказом і правилом для християн.
Бейтс відстоював і практикував здоровий спосіб життя. В результаті він прожив довге життя. У віці 76 років Бейтс був одним з тих, хто виступав на першому адвентистському табірному зібранні, яке пройшло в містечку Райт, штат Мічиган, в 1868 році. Протягом 1871 року, коли йому було вже 79 років, Бейтс провів як мінімум сто зборів, крім служіння в своїй місцевій церкві. Він помер в Інституті здоров’я в Батл–Крику у березні 1872 року.
Найвідомішим піонером церкви АСД стала Еллен Уайт особистість, життя і діяльність якої знаходилися під особливим керівництвом Святого Духа. Через її посередництво Бог направляв загальну течію богословської думки, оберігаючи її від помилкових поглядів і людських доповнень. Завдяки цьому в Церкві адвентистів сьомого дня склалася струнка доктринальна система, основана на біблійних принципах, вільних від внутрішніх ідейних розбіжностей і єретичних учень. Вивчаючи Біблію і втілення її святих ідей в історії світової церкви, Елен Уайт під впливом Святого Духа побачила, в якій мірі чисте Євангельське вчення потребує захисту від типових світських перекручень, лжевчень і релігійного фанатизму. Не будучи офіційним керівником церкви, вона завжди залишалася її ідейним натхненником.
Літературна спадщина Е. Уайт вражає. За 75-літній час служіння адвентистській церкві (усього Елен прожила 88 років) вона написала 45 великих праць із теології та з різних аспектів духовного та громадського життя. Назвемо лише деякі з книг: «Шлях до Христа», «Наглядні уроки Христа», «Свідоцтво для громади», «Велика боротьба», «Видіння та досліди», «Нагорна проповідь», «Патріархи та пророки», «Пророки та царі», «Діяння апостолів» та інші. Крім цього, вона виступала з проповіддю в багатьох країнах, зокрема в Англії, Франції, Данії, Норвегії, Австралії, Новій Зеландії, Тасманії. У Сполучених Штатах Америки прочитала тисячі лекцій.





