Основною причиною появи церкви Адвентистів сьомого дня було пророцтво про близький прихід Христа, який по підрахункам численних дослідників Біблії припадав на 1844 рік. Найбільш популярним та відомим проповідником есхатологічних ідей став Уільям Міллер, який проповідував буквальне пришестя Христа на землю восени 1844 року. У 1816 році приєднавшись до громади «правильних баптистів» у Нижньому Гемптоні він почав ретельно досліджувати Біблію і дійшов до висновку, що Христос скоро прийде. У своєму дослідженні він не користувався біблійними коментаріями, а лише Симфонією, яка допомогала йому знаходити паралельні місця у Біблії.
З 1831 року він активно почав проголошувати свої погляди серед баптистів, методистів, квакерів та інших протестантських течій. Спочатку він проповідував в маленьких містах, а з 8 грудня 1839 року розпочав серію своїх проповідей у великих містах США. Об’єктивність та гарячість проповіді про наближення Христа викликала великий інтерес серед різних верств населення і призвела до того, що люди роздавали своє майно бідним, а різного типу розважальні заклади перетворювали в молитовні будинки.
До адвентистського руху приєднався також відомий тлумач пророцтв, методист по віровизнанню Йосія Літч. Він видав лекції Міллера книгою на 200 сторінок, а пастор бостонської церкви конгрегаціоналістів Карл Фітч склав пророчу карту стосовно 1843 року, де схематично представив усі біблійні пророцтва.
Починаючи з лютого 1840року у багатьох містах Америки поширювалися видання міллірітів: журнал «Знамення часу» та низка інших періодичних видань, зокрема, «Нічний крик», «Радісні звістки», «Літопис пришестя» та інші. В цей час вийшла серія із 40 книг під загальною назвою «Бібліотека Другого пришестя». До 1844 року вийшло більше 8 млн. примірників різноманітних видань, присвячених темі Другого приходу Христа.
Міллер не був єдиним керівником цього руху. Його підтримували керівники багатьох християнських деномінацій і велика кількість рядових членів різних церков. За підрахунками його сучасників, ця цифра коливається від 700 до 2000 осіб. В кінці свого життя Міллер порахував, що йому довелось проповідувати більше як в 500 містах і завдячуючи його проповіді до Христа навернулися більше як 6 тисяч душ.
Міллера, або тих, хто очікував Другого приходу Христа, сучасники називали адвентистами (лат. Adventus – пришестя). Спочатку на свої молитовні збори чи конференції вони збиралися в неділю, інколи серед тижня. Проводилися зібрання і в спеціальних наметах. В 1842 році число таких табірних зібрань сягало 31, натомість планувалося лише три.
Другий заключний період адвентистського руху співпадає з другим – кризовим етапом мілеритського руху. Він охоплює всього один рік – 1844 і відомий під назвою «руху сьомого місяця». Цей короткий заключний період ще називають «часом великого розчарування», оскільки в призначений вдруге строк пришестя не відбулося. Сам Міллер через хворобу і похилий вік активної участі у цей період вже не брав. Помер він у 1849р.







