Бог. Люди. Надія. Для України.

Історія Церкви

Організаційна структура церкви АСД у міжвоєнний період

Після Першої світової війни згідно умов Версальського договору Росія втратила із свого впливу територїі Польщі, Західної України та Молдови, що призвело до певних змін в адміністративних структурах громад адвентистів. З іншого боку, не бувала до того часу нова атеїстична державна політика диктувала свої вимоги релігійним організаціям і вимагала від духовних лідерів адаптовуватися до нових умов.

Організаційна структура церкви АСД у міжвоєнний період

Церква АСД у міжвоєнний період на території радянської України1920

Після буржуазної революції в лютому 1917 року і наказу тимчасового уряду про амністію політичних і релігійних ув’язнених, керівництвом церкви адветистів вживаються заходи для відродження зруйнованої церковної організації. На арену церковної діяльності виходить Г. І. Лебсак, який як перекладач і перший радник супроводжував Отто Рейнке в якості представника Генеральної Конференції по території Росії, України та Молдови.

Влітку 1917 році в результаті отриманої релігійної свободи був скликаний третій Всеросійський з'їзд адвентистів у Саратові. На ньому були присутні делегати від адвентистських громад Росії, України, Польщі, Прибалтики, Молдови, Закавказзя. Організаційно громади АСД, які на данний час залишилися у складі Радянської Росії були включенні у Східно – Російський і Західно – Російський уніони, в останній із них входила і Україна. Два уніони нараховували більше 6000 членів церкви.

Всеросійська конференція адвентистів, що відбулася 29 – 30 вересня 1920 року в Москві, заклала основу Всеросійського союзу союзів і прийняття церковного статуту. Головою Всесоюзної ради (ВРАСД) був обраний Г. І. Лебсак. П'ятий з'їзд церкви у 1924 році остаточно затвердив склад Всесоюзної ради на чолі з Г. І. Лебсаком.

У 1925 році у Києві проходив другий з'їзд Західноукраїнського союзу адвентистів, на якому були присутні 65 делегатів і стільки ж гостей. На з'їзді був присутній голова Всесоюзної Ради – Лебсак. Західноукраїнський Союз нараховував 196 громад і груп, 4453 членів церкви, яких обслуговували 39 духовних працівників.

Кінець двадцятих років для церкви був достатньо продуктивним. В 1927 році у Києві було надруковано 5000 примірників Біблії, у цьому ж році був проведений третій черговий з'їзд Всеукраїнського союзу. Проте, у 1928 році діяльність Всеукраїнського союзу була заборонена і цей рік вважається початком переслідування і випробовування для церкви.

Останній розширенний пленум ВРАСД, на який дала дозвіл радянська влада, відбувся 29-29 грудня 1931 року. До 1938 року більшість учасників пленуму були розстріляні чи позбавленні волі.

Після арешту в 1934 році Г. І. Лебсака керівництво адвентистських структур пішло у підпілля, а офіційним керівником адвентистської церкви був призначений Григорій Григор’єв.

← Уся хронологія

Підтримайте добрі зміни

Ваш внесок допомагає людям, громадам і важливим проєктам по всій Україні: від гуманітарної допомоги до таборів для дітей. Дякуємо, що ви з нами!

Бог. Люди. Надія. Для України.