У біблійні часи паломництво до Храмової гори було центральним аспектом свята Суккот (Кучок), одного з трьох паломницьких свят. Знахідки на Шляху прочан у Місті Давида в Єрусалимі проливають світло на цей забутий звичай.
Свято Суккот, яке почалося увечері 9 жовтня, має біблійне походження і відоме багатьма традиціями. Незалежно від того, чи це споживання їжі у суці (особливому курені — кучці; Левит 23:42), чи щоденне колихання лулава (букета з гілочок мирту, верби, нерозпущеної гілки фінікової пальми та плоду цитрона — етроґа; Левит 23:40), символи цього свята, що триває тиждень, збереглися протягом усієї давнини та залишаються актуальними та знаковими і в наші часи.
Але є ще один аспект свята Суккот, який був суттєвим, і про який часто забувають у сучасну епоху: це його належність до паломницьких свят. Про це розповідає Біблійна археологія з посиланням на The Jerusalrm Post.
Але що означало це паломництво до Єрусалимського Храму? Хоча багато з цього вже описано в Біблії та рабиністичній літературі, тепер ми маємо набагато краще уявлення завдяки розкопкам у Місті Давида, які відкривають давній Шлях прочан.
Прогулянка Єрусалимським Шляхом прочан
Подробиці цієї археологічної знахідки все ще з’ясовуються, і насправді багато з них ще досі недоступні для громадськості.
Шлях прочан — це дорога епохи Другого Храму, що з’єднує Храмову гору з Сілоамським басейном. Басейн був виявлений під час розкопок, проведених у 2004-2007 роках, під час яких була відкрита невелика частина колись величезного басейну для ритуального омовіння, вода до якого надходила з джерела Гіхон.
Дві тисячі років тому сотні тисяч єврейських паломників з усього стародавнього Ізраїлю та діаспори збиралися до Єрусалиму на Суккот і занурювалися в Сілоамський басейн, щоби ритуально очиститися. Після цього вони виходили з басейну з іншого місця (щоби не стикнутися з ще неомитими паломниками, які чекали своєї черги біля басейну) і прямували до Храму Шляхом прочан. Там вони молилися і приносили жертви, а левити та священники виконували святкові ритуали та жертвоприношення.
Сьогодні велику частину цієї паломницької дороги продовжують розкопувати, а сучасна техніка звисає зі стелі тунелю, щоби просіювати бруд і сміття. Хоча стеля може бути новою, підлога далеко не така. Усім кам’яним плиткам на землі тисячі років. Цією дорогою колись крокували праотці єврейського народу у своїх великих паломництвах.
Однак на цьому Шляху є не лише плитка. У стародавні часи паломництво на свято Суккот та інші було неймовірно насиченим. Узбіччя доріг були переповнені крамничками та продавцями, які пропонували придбати все необхідне, починаючи їжею та , спеціями і закінчуючи худобою.
Деякі докази цього були знайдені під час розкопок, і старанні археологи у Місті Давида розбирали стародавні уламки у пошуках цих магазинів. Насправді деякі з цих крамничок уже реконструйовані, щоби майбутні туристи могли їх побачити в автентичному вигляді.
Але добрі часи того золотого віку єврейських прочан скінчилися. Обидва Храми спіткали трагічну долю: спочатку вавилоняни зруйнували Перший Храм у 586 році до нашої ери, а пізніше римлянами зруйнували Другий Храм у 70 році нашої ери. Із знищенням інституту Храму завершилися й паломництва на свята. Цьому також є підтвердження, адже під час розкопок на Шляху було виявлено попіл, який датується часом руйнування Першого та Другого Храмів.
Місто Давида: переломний момент у біблійній археології
Місто Давида є одним із головних туристичних напрямків Єрусалиму, і археологи значно покращують відомості про Єрусалим та землю Ізраїлю біблійної епохи.
Протягом тисячоліть нам доводилося покладатися на Біблію, галахічні праці та історичні розповіді, щоби зрозуміти, яким було життя в стародавньому Єрусалимі. Проте багато хто ставить під сумнів деякі деталі та правдивість тверджень. Все змінилося за останні кілька десятиліть завдяки наполегливій роботі археологів, які розкопували Місто Давид та доповнили томи історичної літератури.
Місто Давида надало безліч доказів для підтвердження біблійних тверджень. Найважливішим є те, що археологи знайшли стародавні печатки, які належали певним біблійним персоналіям. Однак виявлення попелу, а також Сілоамського басейну та самого Шляху прочан є особливо важливими.
Єврейські біблійні паломництва до Єрусалиму: чим особливе Свято Кучок
Суккот — не єдине єврейське свято, пов’язане з ритуальними паломництвами до Єрусалимського Храму. У Торі заповідано: “Три рази в році вся чоловіча стать буде з’являтися перед лице Господа, Бога твого, у місці, яке Він вибере: у свято Опрісноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок, і ніхто не буде бачений перед лицем Господнім упорожні, кожен принесе дар руки своєї, за благословенням Господа, Бога свого, що дав Він тобі” (Повторення Закону 16:16-17; докладніше про біблійні свята йдеться у Повторення Закону 16 та Левит 23).
Відомі на івриті як Шалош реґалім (“три свята”, що буквально означає “три ноги”) — Суккот, Песах і Шавуот — часто об’єднують разом, особливо у юдейських святкових молитовниках, тому що вони мають майже ідентичні святкові молитовні служіння, за винятком кількох невеликих відмінностей.
Ці подібності не містять важливий ритуал, який усі євреї здійснювали в біблійні часи: паломництво до Єрусалиму, зокрема до Першого та/або Другого Храму на Храмовій горі. Але паломництва до Єрусалимського Храму особливо важливі для свята Суккот. Як і багато інших свят в юдаїзмі, Суккот має багато назв. До них належать Зман сімхатену — час радості нашої; і Хаг гаасіф — свято [осіннього] врожаю. Але ще одна назва, про яку часто забувають багато євреїв, — Свято Кучок.
Цей термін зазвичай асоціюється з християнством або месіанським юдаїзмом. Таким чином, для багатьох євреїв це має дуже негативне значення. Але ця фраза також має єврейське значення, яке використовує навіть юдейська течія Хабад.
Одне помітне місце, де воно з’являється, — це Книга Захарії, одного з 12 малих пророків у Біблії. Тут у тексті пророкується, що в майбутньому, коли всі країни світу зрештою підуть у паломництво до Храмової гори, зокрема на Суккот, свято Кучок: “І станеться, що позосталі з усіх тих народів, що приходили на Єрусалим, то будуть приходити з року на рік, щоб вклонятись Цареві, Господу Саваоту, і щоб святкувати свято Кучок. І станеться, хто від земних племен до Єрусалиму не прийде, щоб вклонятись Цареві, Господу Саваоту, то не буде дощу в них. А якщо не прийде племено єгипетське, і не ввійде всередину, то буде на них та пораза, якою народи ударить Господь, хто святкувати свято Кучок не прийде. Оце гріх Єгиптові буде, і гріх всім народам, хто святкувати свято Кучок не прийде” (Захарії 14:16-19).
Значення пророцтва є питанням тлумачення, і їх було запропоновано багато. Але зрозуміло, що з усіх паломницьких свят Суккот — це свято, у якому здійснення паломництва до Храмової гори в Єрусалимі має особливе духовне значення, і йому присвячено навіть пророцтво.
Завдяки розкопкам Шляху прочан, а також у міру того, як буде проведено більше робіт, щоби зробити його доступним для громадськості, ми зможемо більше зрозуміти те, як відбувалися паломництва у біблійні часи, і як стародавні ізраїльтяни піднімалися до Храму і виконували особливі ритуали кілька разів на рік.
Такі відкриття є важливою ланкою, яка не лише допомагає зрозуміти зв’язок сучасного єврейського народу з його давнім минулим, відібраним 2000 років тому, зберегти знання минулого для майбутніх поколінь, але й зробити чіткішою картину стародавнього біблійного Ізраїлю та дати ширший контекст для глибшого розуміння Святого Письма.
Олександра Обревко
За матеріалами The Jerusalrm Post (https://www.jpost.com/judaism/jewish-holidays/article-719251)
Фото Mark Israel Sellem, Kobi Harati, Tamar Hayarden, Markbarnes
За матеріалами Facebook сторінки “Біблійна археологія”
