В Україні жваво обговорюється плановане скасування мораторію на продаж землі і прийняття законопроекту, що відкриває земельний ринок. У даного законопроекту є як прихильники, так і противники. Чи можна поглянути на нього з перспективи біблійних законів про землю, даних Стародавньому Ізраїлю? Про це ми запитали у пастора Адвентистської церкви Віктора Вятохи, який закінчив курси юдаїки в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Також навчався п’ять років у Відкритому університеті Ізраїлю (ВУІ).
— Якщо звернутися до Божих законів щодо землі, даних Ізраїлю, які для себе уроки можна винести? Чи актуальні ці принципи і чи можуть вони поліпшити економіку?
— У нашому суспільстві є досить великий прошарок соціально незахищених людей і ми, українці, постійно скаржимося на нашу економіку. Якщо ж взяти давній Ізраїль, то Бог захищає своїми законами вдів, сиріт, хворих людей. Ось ці закони:
- Земля — це власність Господа.
- Наділи землі даються усім порівну.
- Земля не продається назавжди, вона може бути здана тільки в довгострокову оренду, а потім знову повертається до свого законного власника (через п’ятдесят років).
- Кожні сім років — рік «шміти». Що вродила земля, є надбанням всіх протягом року, в першу чергу бідних, сиріт і вдів.
Навіть, якщо людина порушувала якісь заповіді, була, припустимо, ледача і зубожіла, у неї ще була можливість почати все спочатку і випробувати милість Господа.
Всі ці закони вказували на майбутній час Машиаха, коли Він прийде, буде великий «йовель» (ювілей). На ювілей, п’ятдесятий рік сурмили в ріг барана «йовель» і оголошувалася свобода по всій землі. Коли Христос прийшов на цю землю, Він прочитав слова з книги пророка Ісаї 61.1-3, вказують на це звільнення і сказав: «сьогодні збулося Писання, яке ви почули!» (Лк. 4.17-21).
Одна з причин, чому ізраїльський народ пішов у вавилонський полон, полягає в тому, що не дотримувався «суботній рік» — п’ятдесятий рік, під час якого земля відпочивала, раби виходили на свободу і наділи землі поверталися законним власникам.
Якби в Україні діяли такі закони, тоді б вона благоденствувала і мала б високий економічний потенціал.
— Закони гарні, але виникає питання: чи можна зараз застосувати їх в Україні? Адже в давнину практично весь Ізраїль жив від землі, вирощування врожаю і скотарство, а у нас зараз індустріальне суспільство, є маса людей, які самі не можуть обробляти землю, тому і виникає питання її оренди або продажу. І тут думки розділилися: одні кажуть, що в розвинених країнах земля продається і з цим немає проблем, інші кажуть, що у нас буде повторення сумного досвіду приватизації підприємств — скуповування за безцінь і встановлення монополії олігархів. А як особисто Ви ставитеся до обговорюваного закону?
— До цього моменту діяв такий біблійний закон — не більше, ніж п’ятдесят років оренда. А потім можеш знову переоформляти документи на оренду. Якийсь біблійний принцип залишився. Коли поверталися переселенці в Ізраїль, там була пустеля, болото. Рокфеллер і інші мільйонери-євреї із США давали гроші, щоб переселенці купували ті землі, але умова була така: ти можеш скільки завгодно працювати на ній, але вона не твоя, вона належить суспільству Ізраїля. Такий принцип необхідно встановити і в Україні. Ті люди, які хочуть працювати на землі, нехай беруть її в довгострокову оренду і працюють. Зазвичай у фермерів, що працюють на землі, немає достатньо коштів. Держава повинна давати їм позику. Великі ж земельні монополії та олігархи мають гроші, вони готові скупити всі землі. І цей закон про землю їм дуже потрібен. Не можна віддавати землю великим монополіям і олігархам.
— Тобто, біблійна система довела свою ефективність не тільки в давнину, але і в сучасному Ізраїлі?
— Так, в сучасному Ізраїлі земля належить державі і ця держава процвітає, незважаючи на безперервну війну. В Україні ці принципи також можуть і повинні діяти.
— Хтось каже, що довгострокова оренда нібито нічого не дає, що вона не вигідна ні орендодавцю ні орендарю…
— Цей «хтось» є маріонеткою тих людей, які хочуть скупити землю, або не хоче мислити і подивитися на один крок вперед.
Запитання — Гнат Мєрєнков
