Учасники Річної наради наголосили на потребі направляти більше місіонерів у регіони та громади, де присутність Адвентистської церкви залишається незначною або відсутня.
Увечері 9 жовтня, другого дня Річної наради 2026, адвентистські керівники відклали голосування, звіти та інші питання порядку денного, щоб присвятити час богослужінню та роздумам про те, що означає відповісти на Божий заклик до місії.
Понад 440 церковних керівників з усього світу, які зібралися у штаб-квартирі Генеральної конференції у Сілвер-Спрінг, штат Меріленд, США, почули історії віри, жертовності та служіння місіонерів. Вони працюють у громадах, де проголошення Євангелія часто починається з побудови довіри, дружніх стосунків і пошуку нових способів спілкування з людьми.
Розповіді місіонерів, які чергувалися з музикою, читанням Святого Письма та інтерактивними елементами, продемонстрували практичне втілення Mission Refocus – ініціативи Церкви, спрямованої на збільшення кількості місіонерів і ресурсів у тих частинах світу, де адвентистська присутність незначна або її немає. Особливу увагу ініціатива приділяє «вікну 10/40», великим містам, а також секулярним і постхристиянським суспільствам.
Свідчення місіонерів також перегукувалися з темою цьогорічної Річної наради – «Покликані до місії».
«Сьогоднішня особлива програма присвячена історіям і життю тих, хто був направлений на служіння завдяки Mission Refocus», – сказав виконавчий секретар Генеральної конференції Річард МакЕдвард, вітаючи учасників.
Місія, яка змінила її саму
Однією з учасниць програми стала Кеті Девіс, яка дев’ять місяців служила студенткою-місіонеркою в Камбоджі за програмою Університету Ендрюса.
Девіс працювала в адвентистському центрі впливу, де мовні та музичні заняття, вегетаріанський ресторан та інші проєкти допомагають налагоджувати стосунки з місцевими жителями. За її словами, вона швидко зрозуміла, що ділитися вірою в Камбоджі потрібно інакше, ніж вона уявляла раніше.
«Моя місія змінилася: я мала представляти Ісуса своїми вчинками, словами та щоденною поведінкою і щодня цілковито покладатися на Святого Духа», – розповіла Девіс.
Протягом дев’яти місяців вона використовувала знання із соціальної роботи, проводячи у селах заняття з питань ментального здоров’я, допомагала дітям розвивати соціальні та емоційні навички, будувала дружні стосунки, які згодом привели до вивчення Біблії, а також допомогла камбоджійському підлітку підготуватися до навчання за кордоном.
Однак, за словами Девіс, одна з найбільших змін відбулася в її власному житті.
«Мій місіонерський досвід був не стільки про те, що я хотіла дати людям, скільки про те, як Бог використав його, щоб зробити мене Своєю ученицею, зруйнувати мої упередження та зміцнити мою віру», – сказала вона.
Нині Девіс навчається в магістратурі за напрямом розвитку громад і міжнародного розвитку. Вона закликала церковних керівників уже зараз давати молодим людям можливості для служіння.
«Коли ви довіряєте нам, молодим людям, даєте можливість і простір для служіння – чи то на іншому кінці світу в Камбоджі, чи тут, у наших місцевих громадах, – Бог робить неймовірні речі в наших серцях».
Побудова стосунків у постхристиянському середовищі
Для однієї місіонерської сім’ї, яка служить у секулярному постхристиянському середовищі, створення нової громади почалося з дружби та побудови довіри. Створюючи можливості для змістовного спілкування, місіонери змогли налагодити контакт із людьми, яких традиційний формат церкви спочатку міг не зацікавити.
Згодом ці знайомства відкрили шлях до глибших розмов про духовні питання. Один з учасників, який називав себе атеїстом, почав вивчати Біблію та відвідувати суботні богослужіння. Інший, який вважав себе агностиком, висловив бажання дати Богові ще один шанс.
Згодом сформувалася група з вивчення Біблії, яка має стати основою для нової громади та моделлю служіння в інших постхристиянських суспільствах.
Цей досвід відображає ширший виклик, з яким стикається Транс’європейський дивізіон / ТЕД (до його території належать 22 країни Європи, зокрема Велика Британія, Ірландія, Нідерланди, Польща, Угорщина, скандинавські та балтійські країни, а також низка держав Балканського півострова. Станом на 30 червня 2025 року на території дивізіону проживало близько 208 мільйонів осіб, тоді як Адвентистська церква налічувала 93 203 членів у 1177 громадах – прим. ред). Виконавчий секретар Роберт Чизмадія (Robert Csizmadia) розповів про ситуацію в одному з місіонерських регіонів, де проживає близько 65 мільйонів осіб – майже третина населення Транс’європейського дивізіону. За його словами, там на одного адвентиста припадає приблизно 82 тисячі людей, які не є членами Адвентистської церкви (тоді як в середньому в ТЕД на одного адвентиста припадає приблизно 2234 жителі – прим. ред.). За словами Чизмадії, у регіоні, де дедалі більший вплив мають секулярні та постхристиянські погляди, необхідно шукати нові підходи до місії. Він назвав Транс’європейський дивізіон своєрідною «місіонерською лабораторією», де випробовують нові способи налагодження контакту з такими суспільствами.
«Ми хочемо бути партнерами в місії, – сказав він. – Ми хотіли б прийняти вас на нашому місіонерському полі. І ми хотіли б підтримувати вас на вашому місіонерському полі».
«Будильник» для місії
Протягом вечора образ і звук будильника нагадували учасникам про невідкладність місії. У програмі звучали біблійні тексти з Римлян 13:11–12, Івана 9:4, Луки 10:2, Матвія 25:13 та Матвія 28:19–20, які наголошували на необхідності досягати людей, котрі ще не почули Євангелія.
«Ці біблійні тексти мають стати будильниками, які пробуджують нас до місії», – сказав редактор Adventist Review Джастін Кім.
Після цього Кім запросив учасників долучитися за допомогою смартфонів до створення інтерактивної хмари слів. Керівники відповідали, де вони вже служили, де найбільше потрібні місіонери та чого сьогодні найбільше потребує місія. На екрані з’явилися назви країн і регіонів з усього світу, а серед найчастіше названих потреб були «працівники», «Святий Дух», «любов» і «молитва».
Кім також закликав керівників замислитися, чим вони готові пожертвувати заради місії, та по-новому присвятити своє життя служінню людям інших культур, країн і народів.
Долати бар’єри заради Євангелія
У завершальному зверненні Річард МакЕдвард знову наголосив на невідкладності місії. Звертаючись до біблійного заклику нести Боже благословення народам, він закликав не дозволяти географічним, етнічним, мовним чи релігійним бар’єрам обмежувати місію Церкви. «Божий народ покликаний долати бар’єри заради Євангелія, – сказав він. – Ми їдемо не заради пригод. І не заради ще однієї відмітки у паспорті».
МакЕдвард також звернув увагу на зв’язок між Mission Refocus та OneVoice27 – всесвітньою ініціативою Церкви у сфері цифрової місії. За його словами, цифрові інструменти дають змогу доносити Євангеліє до нових аудиторій, однак водночас потрібні люди на місцях, які зможуть будувати стосунки з тими, кого вдалося досягти завдяки технологіям.
Це відповідає ширшому церковному підходу «Об’єднані для місії» (Integrated for Mission), який передбачає спільну працю місіонерів, членів Церкви, керівників та різних церковних ініціатив задля досягнення людей поза межами нинішньої присутності Церкви.
МакЕдвард закликав подбати, щоб OneVoice27 охоплював також мови й народи, серед яких Адвентистська церква представлена мало або не представлена взагалі. «Переконайтеся, що ми робимо щось для тих народів, етнічних груп і мовних спільнот, які ще не представлені в Церкві», – сказав він.
Згадуючи місіонерів, які залишили звичне середовище, а подекуди й значну особисту стабільність заради служіння в інших країнах, МакЕдвард наголосив на потребі в більшій кількості працівників. «Чи можемо ми мати більше таких людей? Чи можемо відправити на служіння більше таких, як вони? – запитав він. – Чи можемо ми побачити більше таких світильників у цьому світі?»
Водночас, наголосив МакЕдвард, відповідальність лежить не лише на тих, хто вирушає на місіонерське служіння. Згадуючи Божий заклик до Авраама стати благословенням для народів, він звернувся до керівників: «Ви також є частиною рішення, покликаного принести Боже благословення народам».
Вечір завершився молитвою президента Генеральної конференції Ертон Кьолера. Він подякував місіонерам за служіння та закликав церковних керівників до нового посвячення.
«Підтримуй місію живою через нас, – молився Кьолер. – Допоможи нам завжди залишатися зосередженими на місії в усьому, що ми робимо, готуючи цей світ до Другого приходу Ісуса».
Лібна Стівенс (Libna Stevens)
Фото: Тор Тьєрансен (Tor Tjeransen) AME (CC BY 4.0)
За матеріалами ‘Mission Refocus’ stories challenge Adventist leaders to go where the need Is greatest
