Переглянути відеоДомашнє насильство. Проблема насильства століттями супроводжує наше суспільство. Проте відкрито говорити про це у нашій країні почали не так вже й давно. У 90% випадків найбільше страждають від такого явища жінки та діти. У 2017 році за даними Національної поліції України, кількість випадків домашнього насильства складала більше 110 тисяч. У 2018 році цей показник виріс на понад п’ять тисяч. Це говорить про те, що кількість проявів насильства, на жаль, зростає. З іншого боку, різноманітні заходи у боротьбі з цією проблемою сприяють тому, що жертви стали звертатися у різні структури з приводу вчиненого над ними насильства. Але все одно ці дані — тільки вершина айсберга. Спеціалісти запевняють, що лише кожна шоста жінка в Україні, яка страждає від домашнього насильства, про це відкрито розповідає. Інші ж— досі мовчать.
Сергій Велигодський — регіональний координатор програми Представництва Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні в Харківській області: «Насилие в семье — это тот термин, который использовался до декабря 2017 года, пока в Украине не был принят соответствующий закон о предупреждении и противодействии домашнему насилию. Поэтому мы используем термин «домашнее насилие» и мы используем термин «насилие по признаку пола». В международной терминологии — это «гендерно обусловленное насилие» —“gender based violence”. Это понятие шире, чем домашнее насилие, но которое включает в себя домашнее насилие».
Реагування на проблему домашнього насильства — це одна із граней діяльності Представництва Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні в Харківській області. На Харківщині проект реалізується з 2015 року. Спочатку — як гуманітарний відгук на збройний конфлікт на Сході України. Тоді проект охоплював пять регіонів нашої держави — Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку і підконтрольні території Донецької та Луганської областей. Згодом проект розширили, і тепер він реалізується ще в семи регіонах України (у Львівській, Одеській, Миколаївській, Херсонській, Вінницькій, Полтавській і Київській областях.
Сергій Велигодський — регіональний координатор програми Представництва Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні в Харківській області: «Наш фонд имеет мандаты. Это вопросы демографического развития, это вопросы гендерного равенства, репродуктивного здоровья, и связанные с этим проблемы. Какие могут быть связанные с этим проблемы? Это проблема гендерно обусловленного насилия, или насилия по признаку пола, или домашнего насилия, которое может, безусловно, влиять и на вопросы демографии, и прямо влияет на вопросы реализации права на гендерное равенство, то есть социальное равенство между полами и, конечно же, в итоге на репродуктивное здоровье, и демографическую ситуацию».
Фахівці поділяють домашнє насильство на чотири основні види: економічне, психологічне, фізичне та сексуальнее. Світова практика говорить, що коли в країні є збройний конфлікт чи війна, то кількість випадків насильства зростає в декілька разів. Зараз це, на жаль, спостерігаємо і в нас. З 2014 року від початку військових дій на Сході України, кількість випадків насильства зросло. Тому актуальність цієї проблемі тільки посилилася.
Сергій Велигодський — регіональний координатор програми Представництва Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні в Харківській області: «Наше исследование говорит о том, что в год один миллион сто тысяч женщин подвергается физическому и сексуальному насилию в Украине. Вдумайтесь в эту цифру! Миллион сто тысяч женщин! Но обращается совершенно малое количество из всех тех, кто терпит насилие. Но если говорить о других видах насилия, таких как – психологическое или экономическое, то огромное количество людей вообще даже не понимают и не осознают, что они подвергаются таким видам насилия».
Економічне насильство. Цей вид домашнього насильства за розповсюдженістю посідає друге місце серед інших видів, поступаючися лише психологічному. Згідно із дослідженням, яке у 2018 році провів Фонд ООН в галузі народонаселення у співпраці з Міністерством соціальної політики в України, серед опитаних 1520 чоловіків 15% визнали, що чинили економічне насильство по відношенню до власних партнерок — дружини або співмешканки.
Світлана Губіна — координаторка освітніх програм Центру гендерної культури у Харкові: «Економічне насильство —це просто: «я не дам тобі гроші, тому що я вважаю, що вони тобі не потрібні. Або: «я дам тобі гроші, ти їх витратиш, прийдеш додому і прозвітуєш, куди ти їх витратила, скільки в тебе залишилося грошей, і щоб точно до копійки ти мені їх віддала. Або будеш себе поводити так, як я тобі сказав, тоді я дам тобі грошей на щось». І дуже часто жінки, які підпадають під насильство економічного виду, вони не працюють».
На думку фахівців, цей вид насильства включає в себе умисне позбавлення житла, їжі, одягу та іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними. Залишення без догляду чи піклування. Перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації. Заборону працювати або навпаки примушування до праці. Заборону навчатися. Важливо, що це відбувається проти бажання другої сторони. Якщо, наприклад, жінка добровільно вирішила бути домогосподинею, і чоловік в цьому її підтримує, тоді це не є проблемою.
Наталя Лупуленко — психолог Харківського Центру надання допомоги постраждалим від насильства: «Агрессор запрещает работать, например, или он забирает деньги, которые получает, или например, если она с ребенком сидит, она не может зарабатывать, он очень маленький, она не может идти на работу, он либо вообще не дает никаких денег, либо дает очень минимальную какую-то сумму, может, например, почти не кормить ее. Или у нас была клиентка, которая рассказывала, что он кормил ее во время беременности, а потом, когда она родила, то в первое время макаронами, какими-то пирожками, колбасой, сосисками, картошкой еще и все. То есть это не то питание, которое нужно».
Сергій Велигодський — регіональний координатор програми Представництва Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні в Харківській області: «Как правило, экономическое насилие происходит без свидетелей. Хотя фактический материал на лицо. Если, допустим, человек, имеет профессию, имеет специальность, но не работал. И не работал по той причине, что агрессор, партнер так называемый, который осуществлял в общем-то говоря, это насилие, он ограничивал эту возможность».
Сергій Велигодський розповідає, що кривдник може забороняти жінці працювати, мотивуючи це наявністю дітей, або тим, що він достатньо забезпечує сім’ю. Ще один поширений привід — безпідставні ревнощі. Інколи чоловіку важко уявити, що його жінка буде знаходитися серед інших людей, які її бачитимуть і взаємодіятимуть із нею. Буває, що чоловік змушує жінку вдягати демисезонний одяг і в сезон, піддягаючи зайвий светер. Це теж може свідчити про умисні економічні обмеження. Причому кривдник завжди знайде аргументи на своє виправдання. В ситуації економічного домашнього насильства може опинитися не тільки дружина (або у рідких випадках чоловік), Жертвами можуть бути, наприклад, маленькі діти або батьки пенсійного віку, у яких забирають гроші їхній дорослий син чи дочка, що страждає хімічною залежністю.
Сергій Велигодський — регіональний координатор програми Представництва Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні в Харківській області: «Патрульная полиция нашего города рассказывает о таком случае, когда в минус двадцать градусов мороза в январе свекровь, находясь в состоянии алкогольного опьянения, вместе со своим сыном выгнали на улицу молодую невестку и жену с грудным ребенком без одежды. Причем, как для этой мамы, так и для грудного ребенка.
На думку Сергія, цей випадок насильства можна кваліфікувати не тільки як фізичний акт, коли виштовхнули маму з немовлятком з оселі. Не тільки як психологічне насильство, адже це трапилося посеред ночі, коли жінка залишилася наодинці із цією проблемою. Але в той же час ця історія ілюструє економічне насильство. Адже жертвам був обмежений доступ до майна — квартири, одягу і фінансів. Знаходячись у декретній відпустці, жінка фінансово залежала від агресора, якщо не враховувати соціальну допомогу на дитину. При чому й ці кошти чоловік забирав собі.
Світлана Губіна — координаторка освітніх програм Центру гендерної культури у Харкові: «Мій життєвий досвід, і мій педагогічний досвід, і життєвий досвід тих, із ким я спілкуюся, говорить про те, що, як правило, не буває виокремлено одного виду насильства. Коли є фізичне насильство, то скоріш за все буде і психологічне насильство. А, можливо, і економічне, і, можливо, ще і сексуальне. Тобто ці види переплітаються, і жінка може страждати множинно, тобто зразу від чотирьох видів насильства».
Але навіть у таких складних ситуаціях, як домашнє насильство, вихід є. Якщо просити про допомогу, вона неодмінно прийде. В наступних сюжетах із цього циклу ми розкажемо, про інші види насильства, як заздалегідь попередити його, а також про надію для тих, хто вже стикнувся із цим явищем.
Галина Кушнір, Олександр Федоров, Харків, “Вісті надії”
