Закон про мову. Від 16 січня працює закон, згідно якого у магазинах, кав’ярнях, банках і державних установах до відвідувачів мають звертатися виключно українською мовою. Державною мають бути написані цінники, інструкції, документація та сайти. Водночас претенденти на посади міських голів, керівників держпідприємств і прокуратур, міністрів, голів адміністрацій складатимуть екзамен з державної мови. Цей закон депутати ухвалили ще у квітні 2019 року.
Тим, хто ігноруватиме його, загрожує покарання. Спочатку порушників – попереджатимуть. У випадку повторення інциденту, на них чекає штраф у розмірі від 5100 до 6800 грн. Чи готові українці до нововведення, які його плюси та мінуси на думку експертів, дивіться далі у сюжеті.
Закон про мову. У Західній Україні після його введення особливих змін не передбачається. Українська мова переважає у побуті, тож як у державних установах, так і у сфері обслуговування користуються виключно державною. А в інших регіонах можуть виникати труднощі. Якщо з цінниками та документацією проблем немає, то переходити до вітань і розмов з відвідувачами українською – поспішають не всі.
Щоправда, якщо клієнт звертається державною мовою – більшість намагається відповідати так само. У столичних торгових центрах провели інструктаж і додаткові тренінги. У деяких закладах спілкування українською внесли до корпоративних правил.
Ухвалили новий закон і більшість жителів Вінниці. Навіть ті, хто ще не готовий перейти на офіційну мову, не проти, щоб нею до них зверталися в установах і магазинах.
Іван, вінничанин: “Він був потрібен ще раніше, але затягнули. Кожна держава, кожен народ повинні мати свою мову. Я за своєю специфікою життя часто буваю у Німеччині – там у мене донька проживає. Я помітив те, що можна не розмовляти німецькою мовою, але влаштуватися на роботу або десь працювати – тим більше у державних структурах, без знання німецької мови не вийде. А тут депутати Верховної Ради, міністри, президенти, не знають своєї мови – це дико!”
Олег, вінничанин: “Если ми живем на Украине, то должны понимать украинскую мову. Но нам никто не запрещает общаться на других языках. Мешаный язык – это уже не язык: что русский, что украинский. Украинский – по-своему красивый, русский – по-своему”.
Олена, вінничанка: “Це фікція, а не закон. Якщо люди живуть тут не перший рік, тільки дурний не вивчить. Це як людина, яка не може вже нічого. Може він не може розмовляти, але не знати – навіть смішно. Тому, якщо ті, що живуть тут, постійно говоритимуть російською – ніколи не вивчать її”.
Але все ж таки трапляються громадяни, які вважають введення закону недоречним. Мовляв, щоб бути патріотом – не обов’язково розмовляти українською. Фахівці ж вважають, що причиною такого ставлення до державної стала підміна поняття категорії “рідна мова”, адже у радянські часи її пропонували обирати. Зазвичай, на користь загальнозрозумілої.
Леся Дуда, доцентка кафедри українського прикладного мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка: “Цей мовний закон робить, на мою думку, таку історичну справедливість, яка була порушена у час радянського періоду.
Тому що мовна політика радянського періоду навчила українців висміювати українську мову. Навчила сміятися з неї, називати сільською. І результат цієї політики певна категорія українців досі носить у собі. Тому ми мусимо розуміти, що в Україні існують українці з різною мовною історією. Якщо ми не розуміємо цієї мовної історії – і своєї, і чужої, це створює мовні конфлікти. І, наприклад, якщо столична кав’ярня анонсує свій перехід на українську, і при цьому каже, що це мовний цирк – демонструє результат цієї мовної політики радянського періоду”.
Стежити за виконанням нового закону планують доручити Патрульній поліції. Щоправда, сторожі порядку поки що достеменно з ним не ознайомлені, як і більшість юристів. Вважають, новий закон несе чимало сюрпризів у подальшому.
Андрій Петришин, юрист: “Він не ставить остаточну крапку у питанні українізації як такої. Там є багато зауважень до нього як зі сторони юристів, так і зі сторони пересічного споживача. Зокрема, чому у законі про мови зазначено, що телеканали забезпечують тільки 90-відсотковий контент усієї телерадіопродукції на українській мові? Я впевнений, що треба було однозначніше там висловитися і зазначити, що стовідсотковий контент має бути. Далі говориться про те, що особи, які вважають себе суб’єктами накладання цього адмінправопорушення, складають акти. Акти, а не протоколи. Я знаю, що підставою для звернення до суду є протокол про притягнення до адмінвідповідальності. Там доволі так бідно у законі трактується і не зумовлена чітка процедура притягнення до адмінвідповідальності. Існує лояльна стежа притягнення до адмінвідповідальності осіб, які нібито цей закон порушують.
Є можливість звернення зі скаргою. І перше звернення передбачає зауваження, попередження. А вже друге звернення тягне за собою адмінвідповідальність у вигляді штрафу.”
Деякі положення закону вступають в остаточну силу тільки у 2023 році. Спеціалісти припускають, що це може бути пов’язано з новими виборами президента та Верховної Ради. На відміну від працівників сфери обслуговування, від споживача обов’язкового знання української мови наразі – не вимагають. Натомість експерти переконані – без рідної мови людина ніколи не відчує себе справжнім українцем, тож закликають вивчати її та використовувати не лише заради виконання нового закону.
Лариса Попроцька, Микола Івахненко, Львів, “Вісті надії”
