Інна Іванова – викладачка музично-теоретичних дисциплін, завідувачка теоретичним відділом дитячої музичної школи №9 м.Києва, авторка курсів сольфеджіо й теорії музики для дорослих, лекторка – 29 травня захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 025 “Музичне мистецтво”. Захист дослідження відбувся у Національній музичній академії України імені П.І.Чайковського. Тема роботи: “Вербальний компонент у сучасній вокальній музиці: способи звукової реалізації (на матеріалі багатоголосних творів a cappella українських авторів)”. Наукова розвідка була написана під керівництвом Ірини Тукової, докторки мистецтвознавства, доцентки кафедри теорії музики НМАУ імені П.І.Чайковського.
Дисертаційне дослідження присвячене сучасній українській вокальній академічній музиці. Авторка висвітлює різні методи, завдяки яким можна проаналізувати вокальну композицію, й доходить висновку, що різноманітність існуючих методів дає можливість обирати той, який буде найбільш дієвим у конкретному випадку для того, щоб сформувати уявлення про структуру твору чи закономірності його розгортання. Методи аналізу вокальної музики класико-романтичної традиції досить розлого представлені у наукових розвідках. Однак якщо до уваги береться сучасний вокальний твір, то методів аналізу, що були б висвітлені в українському музикознавстві існує не так уже й багато.
У процесі вивчення вокальних партитур сучасних українських композиторів Інна Іванова виявила, що автор музики працює як з музичним началом, так і з вербальним. Останній може бути будь-яким: від художнього тексту (поетичного чи прозового) до політичних лозунгів і побутових фраз. Оскільки словесний текст різний, то й працювати з ним композитор може по-різному: залишати без змін чи буде змінювати у будь-який спосіб. Якщо зміни будуть, тоді постає питання: для чого композитор їх вносить? Шукаючи відповідь на це питання у дисертаційному дослідженні, авторка звертає увагу на те, що композитори працюють зі словесним текстом як з системою, яка певним чином організована.
Текст пишеться якоюсь конкретною мовою. Будь-яка мова – це по своїй суті система, в якій є структура. Остання має чотири основних рівні: фонологічний, морфологічний, лексико-семантичний і синтаксичний. На кожному рівні є свій основний мовний елемент: фонема, морфема, лексема і речення. Інна Іванова доводить, що композитор працює із мовними елементами, спираючись на конкретні мовні рівні. Зокрема, якщо композитору важливо донести зміст тексту, тоді він обиратиме базовим елементом речення і працюватиме із синтаксичним рівнем. Якщо важливо занурити слухача у звучання (фонізм) самого слова і максимально віддалити від змісту слова – тоді до уваги береться фонема чи морфема і робота буде вестися на фонологічному чи морфологічному рівнях.
Важливо пам’ятати, що сам вербальний текст не програмує метод роботи композитора зі словом. При опорі на один і той же мовний рівень у підсумку можна отримати гранично протилежний результат, який у більшості випадків залежатиме лише від композиторського задуму і способів його реалізації. Так, завдяки методу аналізу, який пропонує Інна Іванова, можна ґрунтовніше пояснити чому і для чого композитор вносить (чи не вносить) зміни у структуру словесного тексту. Безперечно, рішення, які пропонуються композиторами, будуть і в подальшому призводити до пошуку незвичного звучання, оригінальних барв і такого колориту, який буде утримувати слухацьку увагу. А це означає, що музична практика буде породжувати й стимулювати виникнення відповідних музикознавчих рефлексій, що будуть представлені у наукових статтях, доповідях, дисертаціях.
