Зараз мені цікаво й легко спілкуватися з різними людьми.
Так було далеко не завжди. Я пройшла дуже довгий і непростий шлях від замкнутості до розслабленості серця…
Але зараз — легко й тепло. Не з усіма, звичайно.
І все ж з переважною більшістю тих, хто трапляється на моєму життєвому шляху.
Я всіма силами серця вчуся не навішувати на людей ярликів. По-чесному поважати їх, навіть якщо мені абсолютно не підходить їхній світогляд.
Це величезна праця душі. Але вона дарує мені неймовірну радість.
Хоча…
Є й труднощі.
Розповім для прикладу одну єдину історію.
Їхала я торік до подруги. Літо, але погода була доволі прохолодна.
Я була одягнена в якусь непримітну кофту та в прості спортивні штани. Як і в більшості випадків, — ні грама макіяжу.
Мені потрібно виходити у метро. Запитала у чоловіка, який сидів поруч, коли йому зручніше мене випустити: зараз чи через декілька хвилин. Перекинулися парою фраз.
І у нього в погляді я побачила таке … Він уважно подивився на моє обручку, — і став дуже сумним.
П’ять хвилин взаємодії, а відчувалося, що він готовий запросити мене в розкішний ресторан, подарувати величезний букет найніжніших на планеті квітів і показати мені Париж.
Але його благородство зупинило його при вигляді колечка на моєму безіменному пальчику.
Людиною він був приємною. Не красень, ні. Але якийсь не брехливий і теплий.
За деякими ознаками зовнішнього вигляду інтуїтивно й абсолютно неусвідомлено прийшло розуміння: він зовсім не з тих, хто користується маршрутками регулярно.
Швидше з тих, кому необхідно вирішити деякі питання, але не хочеться мучити свій добротний, зовсім не дешевий автомобіль в пробках.
Той випадок не був єдиним випадком подібного роду. І я замислилася.
Можливо, деяких чоловіків приваблює в мені саме те, в чому я не збігаюся з трендами сучасного суспільства?
Можливо, вони втомилися від жінок, які бачать в них лише якогось роду потенціал?
Можливо, вони втомилися від кривлянь і різних жіночих штучок з єдиною метою — зачарувати й справити належне враження?
Можливо, вони скучили по дитячій простоті та щирості, коли хлопчики й дівчатка років шести разом лазили по гаражах, грали в ножики та мірялися, у кого більше надувається міхур з жуйки?
Я не знаю.
Я знаю тільки, що товариськість без задніх думок, товариськість, при якій ти бачиш в чоловікові насамперед людину, а не кандидатуру, дуже багатьох підкуповує.
Ну, якщо не багатьох, то деяких — напевно…
А там де зароджується щирість між чоловіком і жінкою … до сексуального тяжіння як рукою сягнути.
Ось в цьому я бачу головну небезпеку товариськості для жінки, у якої є чоловік.
…
Протягом усіх років свого заміжжя я дуже багато читала, — й продовжую це робити, — про все, що пов’язано з подружніми стосунками.
Особливо читала англійською. Особливо По-Справжньому адекватних авторів.
І всі вони сходяться на думці, що емоційна зрада — це дуже поширена проблема. Причому незалежно від віку, від кількості років, прожитих у шлюбі, та навіть від ступеня задоволення подружніми стосунками.
Ах, так: ще й незалежно від релігійних переконань, а також — від відданості певним етичним принципам.
…
Звичайно, найбільш схильні до емоційних зрад люди, які живуть у шлюбі, повному проблем.
Проблем, які не опрацьовуються належним чином або й зовсім ігноруються.
Але дуже щасливі теж потрапляють на цей гачок.
Експерти одностайні: врятувати шлюб після емоційної зради одного з партнерів набагато складніше, ніж оговтатися після фізичної зради…
Фізична зрада — це про два тіла.
Емоційна — це про дві душі, які настільки переплітаються між собою невидимими нитками взаєморозуміння, що при розриві це приносить неймовірний біль.
Причому «потрапити в серце» може навіть та людина, з якою ви спілкуєтеся зовсім
Небагато і
Нерегулярно …
Мені не хочеться розгрібати наслідки емоційної невірності чоловікові.
Мені не хочеться, щоб моя товариськість завдавала комусь біль, — чоловікові, мені самій, або тій людині, з яким я просто спілкувалася … А він прив’язався до мене всім серцем.
Саме тому я вчуся показувати свій статус заміжньої жінки не тільки за допомогою обручки, — почитайте форуми. Ви знаєте, скільки подружніх зрад відбувається зі шматочком золота на безіменному пальці?
Я дуже-дуже мрію побувати в Пітері та Вірменії.
Але я знаю, що їхати туди потрібно виключно з моїм чоловіком.
Мені неймовірно подобається подорожувати одній.
Неймовірно.
Але це точно не варіант.
…
І, так: я щиро вдячна представникам протилежної статі, які бачать в мені не тільки Жінку, а просто Людини.
Хоча … я з тих людей, які не особливо вірять в можливість кристально чистої дружби там, де він і вона.
Тому я розумію, наскільки дбайливо важливо взаємодіяти зі світом, якщо ти заміжня або одружений.
Навколо — сотні до неймовірності цікавих представників протилежної статі.
Тому, щоб не було гріха, важливо:
■ ◇◇ уникати самовпевненості,
■ ◇◇ більше просити мудрості у Всевишнього і
■ ◇◇ бачити дуже-дуже велике Щастя у себе вдома.
P.S. Тема взаємодії й близьких взаємин Чоловіка та Жінки — це далеко не все, про що мені думається і про що мені цікаво писати. Але, пропускаючи через себе приватні повідомлення від своїх читачів, я відчуваю, наскільки для них важливо розмовляти саме на Цю тему. Трапляється, що Розмовляти — це просто читати публікацію в інтернеті… щоб потім слухати своє серце… і несміливо й пошепки відповідати на його зухвалі питання.
Я обов’язково буду писати про різне. Але про кохання в контексті Двох, напевно, буду писати найбільше. Бо деколи люди відчайдушно тужать не по експертність, а за звичайною Щирістю.
Щирість — це те, що мені допомагає відкривати в собі Господь Бог. А я, як мені здається, не жадібна. Якщо у тебе є, то чому б цим не поділитися?
Анна Макарчук
За матеріалами Facebook сторінки Anna Makarchuk інформація для цієї статті взята з «Опасность общительности»
