Оперативне втручання – завжди стрес. Особливо, коли йдеться про дітей. Маленьким пацієнтам нелегко відпустити руку мами чи тата та вирушити до операційної. Психологічно непросто цей крок дається й батькам. Вихід із ситуації знайшли у Львівській обласній клінічній лікарні “Охматдит”. Тут створюють передопераційний хол нового зразка – приміщення адаптивного типу для введення у наркоз і післяопераційне пробудження у присутності батьків. Як це відбуватиметься – дивіться у сюжеті.
У лікарні – не страшно! Це робоче гасло проєкту “Добрі сни діточкам у Львівському “Охматдиті”. Ці фахівці вирішили змінити уявлення українців про операції. Тож прагнуть переконати маленьких пацієнтів, що у лікарні може бути затишно, мов удома та казково, мов у сні. З цією метою й споруджують адаптивну кімнату, де стіни прикрашатимуть зображення героїв улюблених мультфільмів. А засинатимуть та прокидатимуться діти в обіймах батьків.
Богдан Мальований, заступник головного лікаря з хірургічної роботи Львівської лікарні “Охматдит”: “Емоційно важко відірвати кожну дитину від батьків. Дитина, коли буде йти з батьками, вона буде більше довіряти лікарю. Буде менший емоційний стрес. Менше крику, менше плачу. Потрібно було поїздити по інших клініках Європи, щоб побачити, що таке можливе і таке є. Звичайно, що фармакологія і фармакотерапія пішли у ногу з часом. Є препарати, які можна дати дитині – наприклад, сироп, з’їсти чи випити. І дитина після того засинає у батьків на руках. Безпечно, є під контролем – під моніторами анестезіолог-лікар, який дивиться як дитина засинає. Потім забирає сонну дитину в операційну”.
Раніше, за словами лікарів, препарати, з допомогою яких дітей вводили у медикаментозний сон – були агресивнішими. Тому можливості залишати малого пацієнта на руках у батьків – не було. У кімнаті для сну встановлять два ліжка, монітори та створять необхідні умови, аби дитина почувалася у комфорті та безпеці. Наразі у лікарні, таким чином, облаштовані кабінет психолога, їдальня, де пацієнти не лише трапезують, а й займаються з вчителями. Також тут функціонує так звана сімейна кімната – у ній відпочивають, бавляться та їдять лише діти з батьками. Лікарям у білих халатах – вхід заборонений.
Андрій Дворакевич, керівник Центру малоінвазивної хірургії Львівської лікарні “Охматдит”: “Відвідуючи клініки закордонні, неодноразово бачив наявність таких приміщень, які разом з медичним персоналом відвідувала переодягнена мама чи батько пацієнта. Відводячи дитину, і після цього зустрічаючи після операції. Зокрема, це бачив у Вроцлавській клініці дитячої хірургії. І про це позитивно відгукувалися як пацієнти, так і батьки. Також ідея виникла, бо дуже багато батьків, які звертаються до нас за медичною допомогою, власне, акцентують увагу, чи буде присутня, наприклад, мама під час цього, як їхня дитина, незалежно від віку, буде входити у так званий наркоз”.
Над проєктом працює міжсекторальна громада. Вона об’єднує медиків, фахівців національної академії мистецтв, волонтерів громадської організації “Фундація підтримки мистецьких ініціатив “Візія”. Інтер’єр кімнати для дитячого сну розробляють українські психологи та художники. Приміщення для створення диво-палати виділили у центрі малоінвазивної хірургії лікарні.
Андріана Мальська, голова опікунської ради “Охматдит”: “Це взагалі неважко. Тут одне питання – це фінанси. Якщо ми швидко зберемо необхідну суму – ми поставили 200 тисяч грн., то ми це дуже швидко зробимо. Ми зараз вже маємо дуже гарний досвід дуже багатьох ремонтів у лікарні. Тому у нас це вже, фактично, стоїть на потоці. Ми виставили проєкт на велику ідею, і це буде співфінансування краудфандер. Тобто, люди мають нас підтримати – зайти, клікнути і пожертвувати. На сьогоднішній день ми вже маємо 14 відсотків від заявленої суми. Люди кидають дуже різні суми – хтось 10 000, хтось 2, а хтось 200 грн”.
Кімната для солодких дитячих снів, за прогнозами медиків, має запрацювати не пізніше, ніж через три місяці. Необхідно збудувати перегородку, перешпаклювати та розмалювати стіни, купити необхідну апаратуру. Утім, позитивний психологічний ефект, який сприяє значно швидшому одужанню – безцінний.
Андріана Мальська, голова опікунської ради “Охматдит”: “Я, як мама, вам скажу, бо колись мою дитину забрали так у реанімацію. Після того він мені ще довго розповідав, як його забрали, як він був сам і як йому було страшно. Тому для мене це також проєкт моєї мрії, напевно”.
Плановий бюджет проєкту – майже півмільйона гривень. З них сьома частина – це власні кошти громадської організації “Фундація підтримки мистецьких ініціатив “Візія”. 200 тисяч гривень планується зібрати на спільнокошті “Велика ідея”. Ще стільки ж гривень надасть Міжнародний фонд “Відродження”.
Лариса Попроцька, Микола Івахненко, Львів, “Вісті надії”
