Волонтер ADRA Connections з Нової Зеландії згадує свій досвід роботи в Перу в 2019 році.
«Прибула благополучно. Холодно!»
Це було перше повідомлення, яке я відправила своїй сім’ї, коли мій літак приземлився в Куско, Перу. Моя подруга Моала і я тільки що прилетіли з Нової Зеландії для участі в програмі ADRA Connections. Була зима 2019 року, і на висоті 11000 футів (близько 3350 метрів) в Куско відчувався мороз!
Вийшовши з аеропорту, ми з Моалою сіли в автобус разом із великою групою добровольців, з якими ми були в таборі і працювали разом протягом двох тижнів. Понад 70 людей з нашої команди приїхали з різних кінців світу, щоб побудувати нові класні кімнати для початкової школи в цьому гірському співтоваристві.
Наш автобус пробирався через Анди, поки не досяг табору Чукікауана. Табір, яким керує ADRA Peru, служить центром для різних гуманітарних проектів в цьому районі. Коли ми прибули, Моала і я були дуже раді отримати м’які светри з альпаки, щоб зігрітися холодними ночами.
Ранок настав занадто рано для нас, стомлених мандрівників, але о 6:30 ранку ми вже насолоджувалися надихаючою годиною поклоніння, за якою послідував ситний сніданок. Потім ми сіли в автобус, щоб відправитися на місце роботи.
Коли ми прибули, то зустріли команду місцевих чоловіків, які повинні були працювати разом із нами і допомагати нам у процесі будівництва. Ми одягли каски, захисні окуляри, робочі рукавички і приєдналися до них у викопуванні фундаменту, замішуванні розчину, перенесенні води та інших матеріалів. До кінця першого тижня ми порівнювали свої мозолі як почесні знаки нашої праці.
Робота була втомлюючою, але радість від перебування в новому місці і усвідомлення того, що ми даємо можливість більшій кількості дітей отримати освіту і кращі можливості в майбутньому, зробили кожен день осмисленим і корисним.
Андреас був одним з працівників місцевої бригади. Він сказав мені, що у нього четверо дітей, які закінчили школу, і ще є дочка на ім’я Сусанна, яка відвідує школу. Він не мав професійної підготовки і повинен був працювати на кількох роботах, щоб забезпечувати свою сім’ю.
Можливість працювати в школі була особливо важливою для Андреаса. Він поділився з нами, що, хоча години були довгими, а робота виснажувала, це вартувало того, бо життя його доньки стане кращим, тому що у неї буде освіта.
Сусанні 10 років, їй подобається гратися з друзями. У мене була можливість посидіти поруч із нею в її класі і послухати її читання. «Я дуже швидко бігаю, – сказала вона мені, – і мій улюблений предмет – спілкування». Сусана дуже пишається своїм батьком, який допомагає покращити її школу.
Для Сусанни нові класні кімнати означають, що вона та її друзі зможуть вчитися разом. Вона вірить, що, якщо вона буде старанно вчитися, то їй вдастся здійснити свою мрію і стати офіцером поліції. «Таким чином, я зможу забезпечити безпеку моєї громади», – сказала вона мені.
Коли я повернулася додому з Перу, то розповіла родині про свої пригоди. Я поділилася з ними теплотою, яку відчувала, перебуваючи в кімнаті з Сусанною і Андреасом та дізнавшись, як вони хочуть служити оточуючим.
Для мене і моїх друзів це була подорож, яка змінила життя. Оскільки ми проводили час разом у служінні і розвивали більш глибокі відносини з оточуючими людьми, нам нагадали про наш заклик об’єднати те, що у нас є, і використовувати для служіння іншим з любов’ю.
Андреас і Сусанна були прикладами того, що відбувається, коли ми дивимося не тільки на себе. Андреас продовжує служити у своїй родині, а Сусанна продовжує свою освіту з надією, що одного разу вона теж буде служити своїй громаді.
Прислів’я маорі в Новій Зеландії говорить: «Nā tō rourou, nā taku rourou ka ora ai te iwi», що означає: «З твоїм кошиком і моїм кошиком люди будуть процвітати». Коли ми приносимо те, що є у кожного з нас, і використовуємо це разом, ми дійсно можемо зробити світ кращим.
Сара Райан, для Adventist Mission
Оригінальна версія цієї історії була опублікована Adventist Mission.
За матеріалами Adventist Review
Джерело: logosinfo.org
