«Ми творчі, бо Бог — творчий Бог» — каже Р.Ейлін Инст.
Іскра була від Бога.
Так науковиця НАСА Р.Ейлін Инст описує свою роботу в численних космічних місіях, включно з останньою — за участі марсохода Perseverance, який зробив посадку на Марс 18 лютого 2021 року.
Як і багато хто з нас, Ейлін була вдома, спостерігаючи, як інженери НАСА з Лабораторії реактивного руху в Каліфорнії, США, вміло приземлили марсохід розміром із невеликий автомобіль після його семимісячної подорожі космосом. Як член інструментальної команди SHERLOC, вона відповідає за допомогу в аналізі фотографій геології планети, шукає будь-які зачіпки в каменях або піщинках, які можуть сказати вченим, чи міг Марс підтримувати життя.
Коли вона почула слова «Посадка відбулася», це було емоційною кульмінацією кількох років напруженої роботи. «Я плакала», — сказала вона. «Ви працюєте над інструментом від п’яти до восьми років, залежно від того, який з них ми маємо на увазі, й увесь цей час він перебуває у вашій уяві».
Ейлін пригадує, як виросла на південному заході Мічигану; як її вабило до «другої Божої книги» — природи. Їй подобалося складати шматочки пазлів, що зображували планети. Ейлін гралася в пісках на березі озера Мічиган, дивилася на форми піщинок і дивувалася з того, як вони утворилися. Вона мріяла полетіти на небеса й попрохати Бога зупинитися на мить, аби вона могла насолодитися зоряним небом.
З часом вона засвоїла цінні уроки наполегливості. Найбільше за роки, проведені в початковій адвентистській школі Вілладж і в Академії Ендрюса, їй запам’яталися такі вчителі, як місіс Хант і містер Бейкер, котрі підштовхнули її до успіху. «Містер Бейкер сформував мій дар по-справжньому працювати над чимось», — сказала вона. Його уроки письма стали основою для навичок написання грантів, які зіграли вирішальну роль в її науковій кар’єрі.
Ці уроки підштовхнули її до вступу в престижні університети Дартмута та Брауна, а потім до кар’єри в космічних місіях. Вона сказала, що, попри те, що доводилося боротися з університетським математичним аналізом і уроками фізики, вона цілеспрямовано працювала завдяки вчителям, котрі заохочували її мріяти про щось більше та бути наполегливою.
Бог визначив її покликання
Після аспірантури Ейлін переїхала до Вісконсіна, й у перший же робочий день начальник повідомив їй про можливість отримання гранту для запуску програми Космічних Грантів НАСА у Вісконсині. Він запропонував їй написати грант на перенесення програми туди, де вони працювали — «Дослідники космосу в Грін-Бей».
Це був довгий шлях. У кожному штаті існує лише одна посада, а директорство зазвичай посідають високопоставлені професори престижних університетів, і вони залишаються на цих посадах десятиліттями. У результаті Ейлін отримала фінансування, її було призначено директором, а таке на її думку могло статися лише в результаті того, що Бог відкрив ці двері.
Перебуваючи на своїй нинішній посаді старшого наукового співробітника некомерційної корпорації Planetary Science Institute, вона спілкується з колегами, деякими атеїстами та християнами.
«Я радію, коли хтось підходить до мене й каже: “Ейлін, я знаю, що ти є віруючою людиною; ти знаєш, я сам не вірую, але мені потрібно з кимось поговорити”. Ейлін, я знаю, що ти —”людина віри, так чи можемо ми помолитися разом?”» Ці взаємодії підштовхнули Ейлін аналізувати те, як вона ділиться своєю вірою.
«Це все речі, які як на мене, ми, як адвентисти, іноді не усвідомлюємо. У нас є тенденція дивитися на науковців, як на “них”, що є абсолютно помилковим. Вони — я; вони, це — ми. Науковці — це люди, за яких помер Христос».
Бог творіння
А тепер, коли марсохід перебуває на Марсі, й уже починають надходити звіти з цієї червоної планети, котра в середньому знаходиться на відстані 140 мільйонів миль від Землі (225 308 592,30 кілометрів), чого саме це дослідження може навчити невіруючих про нашого великого Бога Всесвіту?
«У моїй роботі є щось таке, що постійно нагадує мені, що вона починається не з мене. Все починається з Бога», — пояснює Р.Ейлін Инст. «Бог — творчий. Ми творчі, бо Бог — творчий Бог».
«Приклади, які ми бачимо, — це тіні, а ми схильні дивитися на ці тіні й припускати, що вони є реальністю, а насправді це не так. Ми — тіні, а Бог — реальність, і це постійно розвертає мою увагу назовні. Це нагадує мені про те, що означає поклонятися цьому дивовижному Богові».
Деббі Мішель, Lake Union Herald
Первісну версію цієї історії було опубліковано в Lake Union Herald.
За матеріалами Adventist Review
Джерело: logosinfo.org
