Ертон Кьолер розповідає про вікна можливостей у служінні відданих адвентистських місіонерів.
Огляд нещодавньої місійної поїздки задав особливий тон звіту Секретаріату, що був представлений 13 жовтня 2024 р. на річній нараді Генеральної конференції адвентистів сьомого дня (ГК) у Сільвер-Спрінг, Меріленд, Сполучені Штати.
Звіт буде «дорогоцінним часом, щоб поділитися з вами картиною нашої церкви та її всесвітньої місії», – сказав секретар ГК Ертон Кьолер (Erton Köhler) більш ніж 300 присутнім членам Виконавчого комітету. Кьолер і його команда повідомили про зростання церкви та інші цифри, але вийшли за межі статистики, щоб переглянути зародження місії адвентистів у світі, обговорити поточний стан місіонерського служіння, і поділитися деякими можливостями та проблемами на найближчі місяці та роки. Кьолер почав зі свідчень про місійну поїздку Секретаріату на Кубу.
Незабутня місійна поїздка
Келер описав, як спочатку майже 30 лідерів і працівників, які служать в Секретаріаті ГК у головному офісі Церкви адвентистів, взяли участь у місійній поїздці на Кубу, що відбулася наприкінці липня та на початку серпня. Ініціатива об’єднала зусилля ГК, Інтерамериканського дивізіону та Кубинської уніонної конференції (Cuban Union Conference, CUC). Секретаріат також залучив до партнерства Maranatha Volunteers International, яке є допоміжним служінням Церкви адвентистів.
Кьолер поділився результатами ініціативи «Надія для Куби», яка включала п’ять євангельських кампаній. Ці кампанії були підсумком заходів, що відбувалися раніше, результатом цього стало 76 хрещень і 217 записів на вивчення Біблії. Спеціальним проєктом також скористалися понад 300 дітей, повідомив він.
Завдяки спільним зусиллям усіх залучених організацій, церковні лідери пожертвували п’ять відеопроєкторів для євангельского служіння, підтримали заснування двох нових громад і допомогли відремонтувати одну церкву в Гавані, – поділився Кьолер. Секретаріат ГК також пожертвував новий фургон для CUC після того, як єдиний автомобіль, який був задіяний в цьому регіоні, проїхав понад 650 тисяч миль (понад один мільйон кілометрів).
У рамках поїздки адвентистське
видавництво Бразилії пожертвувало вкрай необхідний папір для церковної кубинської друкарні, повідомив Кьолер. Завдяки місцевій підтримці «наш час у Гавані був незабутнім», — сказав він.
Що показує статистика членства церкви
За словами Девіда Тріма, директора Управління архівів, статистики та досліджень ГК (Office of Archives, Statistics, and Research), кількість членів Церкви адвентистів повністю відновилася після складних обставин пандемії COVID-19.
У 2023 році до церкви приєдналося понад 1 млн 465 тис нових членів — це понад 4 тис щоденно, або по одному кожні 21,5 секунди. «Насправді у 2023 році відбулася найбільша кількість приєднань за будь-який рік в історії Церкви адвентистів», — сказав Трім.
У той же час у 2023 році понад 836 тисячі залишили конфесію (без урахування смертей), що є третім за величиною показником, який будь-коли зареєстровано. «Чотири найбільші (річні) втрати були за останні п’ять років», — повідомив Трім. Таким чином, додав він, “самі по собі приєднання не є показником зростання церкви. Ми повинні знайти шляхи, щоб навчити більше членів, якщо ми хочемо, щоб наше чисте зростання стало більш ефективним”. В даний час відсоток членів, які залишають церкву, наближається до 43%, повідомив він.
Що стосується співвідношення адвентистів до світового населення, то зараз на одного адвентиста припадає 350 осіб (у 2000 році цей показник був 519 осіб на одного члена церкви).
Трім також поділився, що за всесвітніми показниками, для одного приєднання до церкви потрібно 30 членів церкви. Він сказав, що ця статистика показує, «наскільки ефективна наша церква в досягненні людей». Потім він обговорив регіональні відмінності, заявивши: «Кожен дивізіон має власну сферу місії… Це ще раз підкреслює необхідність переорієнтації місії з місіонерами та ресурсами, розміщеними всередині дивізіонів, а також між дивізіонами».
Розуміння крок за кроком
Переходячи до розгляду витоків адвентистської місії, Кьолер підкреслив, як лідери та члени церкви в середині XIX століття пройшли кілька етапів, поки не стали готові прийняти заклик до всесвітньої місіонерської діяльності. Він розповів, як у 1874 році під керівництвом тодішнього президента Генеральної конференції Джорджа Батлера (G. I. Butler) лідери проголосували за відправлення Дж. Ендрюса до Швейцарії як першого офіційного місіонера.
Незважаючи на мізерні ресурси та відсутність структури, церква рухалася вперед у вірі, підкреслив Кьолер. «Жодна криза не повинна зупинити просування всесвітньої місії. Бог є власником церкви та місії. Він завжди відкриває двері для просування Своєї місії», – сказав він.
Він закликав лідерів церкви зберегти спадок адвентистської місії, якому вже 150 років, «живим і сильним, працюючи комплексно, щоб підготувати цей світ до Другого пришестя Ісуса».
Просування місії вперед
В останньому розділі своєї доповіді Кьолер згадав Переорієнтацію місії (Mission Refocus), ініціативу ГК щодо перенаправлення більшої кількості коштів і ресурсів на всесвітню місію. Він визнав, що такий наголос на служінні саме там, де воно відбувається, потребує фінансових коригувань на всіх церковних рівнях, але це вже дає відчутні результати.
Цей новий акцент призвів, серед багатьох інших ініціатив, до повторного відкриття Багдадської церкви адвентистів сьомого дня в Іраку, яка була закрита з 2003 року.
Цього вдалося досягти завдяки сім’ї, яка була направлена на служіння в цей регіон світу, повідомив Кьолер. “Переорієнтація місії більше не є мрією чи проектом, це реальність!”, — сказав він.
Три вікна місії
Потім Кьолер заглибився в те, що він назвав «трьома вікнами місії», які присутні в кожному церковному регіоні по всьому світу. Вони включають вікно 10/40 (регіон світу, де проживає більшість населення світу, але де християни становлять меншість), постхристиянське вікно та вікно великих.міст
Кьолер підкреслив, що всі три є найскладнішими областями для місії. «Кожен ваш дивізіон має всі три вікна на своїй території. Можливо, у вас немає країн вікна 10/40, але у вас є великі неохоплені або малоохоплені території чи групи людей», — сказав він лідерам адвентистів. «Треба терміново щось робити на кожній із цих територій».
Він згадав про конкретні групи людей у всьому світі, які представляють великий виклик для адвентистської місії, включаючи хауса в Нігерії, бамар у М’янмі та сомалійців на півночі Сомалі. Він також виділив бенгальську мову в Бангладеш, махратту в Індії та північну узбецьку мову в Узбекистані. Усі вони налічують мільйони людей, багато з яких ніколи не чули про Ісуса та Його правду.
Кьолер також звернув увагу церковних лідерів на постхристиянські країни, які постраждали від посилення секуляризму, зокрема Нову Зеландію, Чехію та Грецію. Серед міських центрів він виділив Неаполь в Італії, де на одного члена адвентистської церкви припадає понад 21 000 жителів, Дурбан у Південній Африці; Буенос-Айрес в Аргентині; і Гвадалахара в Мексиці.
«Настав час реорганізувати наші пріоритети, наші зустрічі, порядок денний, наші стратегії, усі наші ресурси та зосередити їх на нашій місії», — сказав Кьолер. «Настав час взятися за найскладніші місця та групи людей на наших територіях».
Дух жертовності
Місія вимагає вкладення в неї ресурсів, підкреслив секретар Генеральної конференції. Проте, коли ми вирішимо завдання нашої місії, Бог пошле ресурси, які нам потрібні. «Гроші мають йти за місією», а не навпаки, додав він. Таким чином, «ми можемо сміливо рухатися вперед, довіряючи власнику місії».
Церковні лідери двадцять першого століття мають знову пережити дух жертовності перших піонерів адвентизму, сказав Кьолер. Він поділився, що навіть зараз Церква адвентистів має вірних місіонерів, які віддають і навіть втрачають життя на місіонерському полі. «Вони підтримують дух жертовності в наші дні і спонукають усіх нас докладати всіх зусиль для всесвітньої місії».
Як приклад цієї «життєвої відданості місії» Кьолер представив сім’ю Гері Робертса (Gary Roberts). Пілот-місіонер Робертс і його сім’я присвятили своє життя місії в Папуа, Індонезія. Але це мало високу ціну, відзначив він.
«По-перше, вони втратили свого сина від малярії під час місіонерської діяльності, коли він був ще маленьким», — сказав Келер. «Пізніше батько Гері, також пілот місії, загинув в авіакатастрофі, коли служив для виконання місії. Минулого літа сам Гері зіткнувся з неоперабельною пухлиною мозку. І все ж, навіть у боротьбі зі смертельною хворобою, віра Гері була сильною».
Кьолер повідомив, що після смерті Гері Робертса 24 липня його брат Ерік висловив бажання замінити його на посаді пілота місії. «Він стане третім членом родини Робертсів, який присвятить своє життя місії», — сказав Келер.
Кьолер завершив свою доповідь особливою молитвою за родину Робертс. Члени Виконавчого комітету переважною більшістю проголосували за затвердження цього звіту.
Marcos Paseggi, Adventist Review
Фото: Tor Tjeransen, Michele Marques / Adventist Media Exchange (CC BY 4.0)
За матеріалами ANN
