Вивчення уроків важливої річниці.
Минулої суботи, 6 червня 2020 року, відзначалася сімдесят шоста річниця дня «Д» – нападу на окуповану нацистами Францію, який підготувала ґрунт для перемоги союзників у Другій світовій війні в Європі.
У численних книгах, статтях і фільмах розповідається про колосальну боротьбу, в якій дві великі військові держави світу протистояли одна одній. Місяці підготовки і планування були витрачені на те, щоб відповісти на одне питання: яка сторона може пожертвувати більше, щоб здобути перемогу?
У союзників була кількість, але нацисти мали перевагу у висоті і укріпленнях. Бої тривали майже тиждень, перш ніж всі п’ять нормандських пляжів були відвойовані. Втрати союзників склали 10 000 чоловік (4400 убитих), а втрати Німеччини склали від 4000 до 9000 чоловік.
Хоча ми, як правило, говоримо про хоробрість і жертви тих, хто витримував спопеляючий вогонь пострілів і боровся за захист своєї території, ми часто не беремо до уваги жертви, принесені на їх рідній землі.
Незліченна кількість молодих людей – синів, братів, чоловіків і батьків – були втрачені для своїх сімей. Будинки, фабрики, ферми і лікарні були мобілізовані, щоб забезпечити всім необхідним військові частини. Продукти харчування, яких зазвичай було в достатку, нормувалися всередині країни, щоб армія могла досягти перемоги. Ми називаємо це світовою війною, тому що дуже небагато місць у світі залишилися не порушеними. На додаток до жертв тих, хто висадився на пляжах під назвою Омаха, Юта, Золото, Юнона і Меч, мільйони людей по всьому світу були втягнуті у боротьбу, навіть якщо вони самі не були безпосередніми учасниками бойових дій.
Сьогоднішній конфлікт
Нам недавно нагадали про те, що називається загальною жертвою. Ми бачили численні фотографії медичних працівників, які невтомно трудяться, щоб обслуговувати тих, хто постраждав від COVID-19. Тим не менше, ми не часто думаємо про їх сім’ї, яким доводиться терпіти довгі часи розлуки і болісні роздуми про те, чи можуть вони втратити своїх близьких через хворобу.
Фермери, працівники супермаркетів, водії вантажівок, листоноші та інші «важливі працівники» відомі нам не тому, що вони борються з хворобами, а тому, що вони працюють, щоб зробити наше життя якомога більш нормальним у дійсно ненормальній ситуації.
Під час Другої світової війни культовий плакат «Клепальниця Розі» зі словами «Ми можемо зробити це!» мобілізував мільйони людей і послужив нагадуванням про те, що не всі герої перебували на полі битви. Плакат, на якому зображена людина, яка несе вила і кошики з продуктами, супроводжувався словами «У пошуках перемоги», підкреслював важливість домашнього садівництва під час військових дій.
Нинішня кампанія проти COVID-19 має схожі зображення: люди в хірургічних масках разом з мемами «Ми всі разом» або «Разом ми можемо!» нагадують нам, що, хоча ми не всі можемо лікувати хворих, ми всі є частиною зусиль щодо уповільнення розвитку коронавірусу.
Ми всі з нетерпінням чекаємо, коли життя повернеться в нормальне русло (що б це не було). І хоч деякі вимагають припинення обмежень, які характеризують наше життя в останні кілька місяців, ми демонструємо нашу прихильність нормалізації обстановки, співпрацюючи з тими, хто найбільше знає про стримування пандемії. Ми також виявляємо свою підтримку тим, хто найбільш схильний до інфекції, продовжуючи носити маски та практикувати соціальне дистанціювання.
Хоча Павло, звичайно, не мав на увазі глобальну пандемію, він написав: «Але стережіться,щоб ця ваша воля, не стала якось за спотикання слабим» (1 Кор. 8:9).
Під час Другої світової війни цивільні особи по обидві сторони конфлікту розуміли, що вони повинні зіграти свою роль у військових діях. Вони усвідомлювали, що перемога залежить від них так само, як від солдатів, моряків та пілотів, які були на лінії фронту. Невелика жертва в тилу – бензин, цукор, м’ясо – принесе перемогу набагато швидше.
Тому сьогодні, якщо я ношу маску серед людей, підтримую соціальне дистанціювання і дотримуюсь порад фахівців громадської охорони здоров’я, і це допоможе зупинити COVID-19, – я в ділі. Я хочу вшанувати жертву тих, хто намагається убезпечити нас під час цієї епічної боротьби.
Стівен Чавес – помічник редактора Adventist Review
За матеріалами Adventist Review
Джерело: logosinfo.org
