У своєму останньому публічному виступі на 3ABN (телекомпанія «3 ангела» – прим. пер.) він благав людей прийняти Христа.
Річард Уейн Пенніман, адвентист сьомого дня і музикант, найбільш відомий як Літл Річард, помер 9 травня 2020 року у віці 87 років. Неоднозначною є його роль у створенні рок-н-рольної музики в 1950-х роках в Оуквудському університеті. Випускник цього навчального закладу, він зберіг свою адвентистську віру і публічно повернувся до неї в останні роки свого життя.
Його син, Ден Пенніман, розповів, що батько помер від раку. Кажуть, що у Літл Річарда в останні роки був поганий стан здоров’я після операції на стегні в 2009 році. А в 2017 році він сказав аудиторії 3ABN, що його помістили в інвалідний візок «на 20 років». У новинах повідомлялося, що він помер у своєму будинку в штаті Теннессі, в оточенні сім’ї.
Образ Пеннімана в інвалідному візку різко контрастував з гіперактивним виконавцем, який під час буму через десятиліття після закінчення Другої світової війни приніс широкій американській аудиторії те, що колись називалося «чорною музикою». Дитина епохи депресії, який виріс у сім’ї, де було 12 дітей, Пенніман взяв свій досвід церковного співу і використав його на сцені і в студії звукозапису.
Написавши про нього на nbcnews.com, журналісти відзначили: «Починаючи з «Тутті Фрутті», Літтл Річард «вистрілював« такі хіти, як «Long Tall Sally», «Rip It Up», «Люсіль», «Дженні Дженні» і «Good Golly, Miss Molly», які зробили [його] одним з найпопулярніших виконавців у світі і привели до того, що він став відомий як засновник рок-н-ролу».
Пенніман, здавалося, боровся з особистими демонами більшу частину свого життя. Він кинув рок, щоб вступити до адвентистського університету Оуквуд в Хантсвіллі, штат Алабама. Він одружився. І все ж арешт 1962 року в чоловічому туалеті на автовокзалі в Лос-Анджелесі поклав кінець його шлюбу і відвернув його від кар’єри співака євангельської музики, що лише зароджувалася.
На деякий час він повернувся на рок-сцену, і в якийсь момент виступив з тоді ще маловідомою групою під назвою The Beatles в якості свого першого виступу. Навіть у ті дні він зберігав інтерес до вивчення Біблії, а Джон Леннон згадував Пеннімана читаючим Писання за лаштунками концерту. У більш пізньому віці Пенніман розповідав громадам адвентистів сьомого дня, як роздавав екземпляри книги «Шлях до Христа» Еллен Уайт на концертах і особисто рок-музикантам, таким як Пол Маккартні.
Неясно, чи був дійсно рукопокладений Пенніман, та іноді в новинах його згадували як «рукопокладеного служителя адвентистів сьомого дня». Але вірність Пеннімана була очевидна для багатьох членів церкви, які бачили його на богослужіннях або великих програмах, таких як «Ваша Біблія говорить» 1981 року в Окленді, штат Каліфорнія, за участю адвентистського євангеліста Дж. Х. Рейні.
Можливо, найщиріше його свідоцтво відбулося в 2017 році, коли без пишної зачіски і макіяжу, сидячи в інвалідному візку перед натовпом присутніх у таборі на осінньому заході 3ABN, Пенніман – явно не Літл Річард на той момент – провів більшу частину години, спонукаючи людей «покоритися» Ісусу Христу.
«Все, що я можу сказати в такі часи – нам потрібен Спаситель. У такі часи нам потрібен якір. Нам потрібен Ісус. У нашому житті ніколи не було такого часу, як сьогодні, коли ми так сильно потребували би Бога. Без Нього ми можемо бачити, що приречені. Без Нього нічого немає», – почав Пенніман.
Він додав: «Я скажу вам дещо, брати і сестри: встаньте на коліна і поговоріть з Ісусом. Не лягайте спати ще одну ніч, наступного дня, не віддаючи себе Богові. Світ наближається до кінця. Ісус готується очистити хмари. Будь ласка, будь ласка, віддайте своє життя Ісусу».
Марк А. Кельнер, для Adventist Review
За матеріалами Adventist Review
Джерело: logosinfo.org
