Четверо дітей віком від 9 до 14 років проповідували під час річної наради Генеральної конференції Церкви адвентистів сьомого дня. Вони долучилися до програми «Вісники надії» – одного з напрямів всесвітньої місіонерської ініціативи OneVoice27.
Кожного юного проповідника представляли керівники його дивізіону. Перед виступами та після них за дітей молилися, а члени Виконавчого комітету Генеральної конференції вітали їх оплесками. «Місія для всіх означає, що голос дітей також має звучати», – наголосив президент Східнокенійської уніонної конференції Джоел Окіндо перед однією з проповідей. Ця думка стала спільною темою виступів усіх чотирьох учасників.
«Відгукнися на поклик»
Першим «Вісником надії» став дев’ятирічний Джазан «Джей-Ті» Тейлор (Jaazan «JT» Taylor), який представляв Північноамериканський дивізіон. Він народився 2016 року на Ямайці, навчається у п’ятому класі адвентистської академії Грівз і є сином Ентоні та Зенобії Тейлорів.
Джазан почав практикуватися у проповідуванні ще в трирічному віці, а у шість років прийняв хрещення, яке звершив його батько. Основою проповіді став біблійний текст Єремії 1:5–7. Хлопчик звернувся до присутніх із запитанням: «Скільки років має бути людині, щоб служити Богові?»
Він нагадав, що, подібно до пророка Єремії, люди іноді вважають себе надто молодими для служіння. «Ви не надто молоді й не позбавлені права служити», – наголосив Джазан.
Юний проповідник розповів про слідопитський рух, до якого долучився у вересні, зазначивши, що його започаткували двоє підлітків у 1879 році. Він також навів біблійні приклади молодих людей, яких Бог використовував для здійснення Своїх задумів: Самуїла, Давида, служниці Наамана та Тимофія.
«Дайте Богові віддану молодь – і Він переверне світ Євангелієм», – сказав хлопчик. Після проповіді до Джазана приєднався його батько.
Президент Генеральної конференції Ертон Кьолер, який головував на засіданні, подякував юному проповіднику. «Сьогодні ми почули могутню звістку не тому, що її виголосила дитина, а тому, що вона була від Господа», – зазначив Кьолер.
«Ми покликані йти»
У неділю від Інтерамериканського дивізіону виступив 14-річний Нтандо Ашер Лвандле Джордж (Ntando Asher Lwandle George).
Він народився у Південній Африці, але з півторарічного віку живе з бабусею та дідусем на острові Тобаго. Нтандо навчається в адвентистській школі Гармон, проповідує з п’яти років і координує місіонерську діяльність у молодіжній раді свого церковного округу.
Представляючи юного проповідника, заступник директора Відділу молодіжного служіння Інтерамериканського дивізіону Марвін Сміт зазначив: «Святий Дух не звіряється зі свідоцтвом про народження людини».
На початку проповіді Нтандо відверто розповів про непрості обставини свого життя, зокрема пережиті травматичні події, особисті труднощі та навіть тимчасове відсторонення від навчання у школі.
«Бог може мати задум для вашого життя, навіть коли Він ще працює над вами», – сказав хлопець. Звертаючись до історій Єремії, Самуїла та Ісаї, Нтандо закликав присутніх не чекати, поки хтось інший візьметься за виконання Божого доручення.
Для ілюстрації він використав притчу про Всіх, Когось, Будь-кого і Нікого, яка показує, як важлива справа залишається невиконаною, коли кожен сподівається на іншого. «Місія – це не прагнення бути поміченим. Це готовність служити», – наголосив Нтандо. Наприкінці проповіді він заспівав пісню-заклик, під час якої члени Виконавчого комітету підвелися.
Директор Відділу молодіжного служіння Генеральної конференції Бусі Кумало (Busi Khumalo) помолилився за Нтандо. Він зазначив, що такі юні проповідники допомагають змінити поширене уявлення про те, нібито молодь нічого не робить для церкви.
«Ось я, пошли мене»
У понеділок проповідував 12-річний Ондієкі Брагам Ондінья (Ondieki Braham Ondinya) з Найробі, Кенія, який представляв Східно-Центральноафриканський дивізіон.
Хлопець є слідопитом і навчається у сьомому класі початкової школи Advent Hill. Представляючи Ондієкі, виконавчий секретар дивізіону розповів, що юний проповідник захоплюється читанням, пише творчі тексти та бере участь у дебатах. На засіданні його супроводжувала мати Жаклін.
Перед виступом віцепрезидент Генеральної конференції Со Самуель (Saw Samuel), який головував на засіданні, закликав делегатів зустріти дітей найщирішими усмішками. Він зауважив, що запрошення дітей виступити перед Виконавчим комітетом є незвичною практикою.
Ондієкі розпочав проповідь із запитання: якби Ісус зараз стояв у залі й запитав, хто готовий іти, скільки присутніх одразу відповіли б: «Господи, ось я»?
Спираючись на 28-й розділ Євангелія від Матвія, він наголосив, що місія є самою причиною існування церкви.
Юний проповідник навів приклади Даниїла та Йосипа, які залишалися вірними Богові в нехристиянському середовищі. Він також згадав, як під час пандемії COVID-19 церква продовжувала місіонерське служіння завдяки цифровим технологіям. «Технології можуть передавати інформацію, але лише Ісус Христос здатний змінити людське серце», – сказав Ондієкі.
Наприкінці він запропонував присутнім підвестися та разом повторити обітницю Христа з Матвія 28:20.
«Один маленький голос – одна велика місія»
Останньою з чотирьох юних проповідників стала 11-річна Зофія Елізабет Фугосо (Zofia Elizabeth C. Fugoso), учениця п’ятого класу з Філіппін, яка представляла Південноазійсько-Тихоокеанський дивізіон.
Свою проповідь вона розпочала з історії маленької служниці в домі Наамана, описаної у п’ятому розділі Другої книги Царів. Зофія звернула увагу, що, хоча дівчинка перебувала в полоні на чужині, її прагнення допомогти іншій людині виявилося сильнішим за власний біль.
«Місія починається тоді, коли ми помічаємо людей, які страждають поруч із нами, та їхню потребу в Ісусі – нашому Спасителі й Другові», – сказала вона.
Юна проповідниця наголосила, що хтось раніше навчив маленьку служницю довіряти Богові. «Те, що наші батьки та вчителі роблять сьогодні для Христа, матиме відлуння у вічності», – зазначила Зофія.
Вона поділилася кількома свідченнями зі свого дивізіону. Одне з них стосувалося чоловіка на ім’я Ірвін, який страждав від сильного зубного болю. Його племінниця Джулія переконала дядька звернутися до безоплатної адвентистської клініки, хоча він побоювався, що медичні працівники намагатимуться навернути його до своєї віри. Однак Ірвіна вразило те, що йому допомогли без жодного релігійного тиску. Згодом він відвідав євангельську програму та прийняв християнську віру.
Зофія також розповіла про власний шлях до хрещення. Коли мати запросила її допомогти з дитячою євангельською програмою, дівчинка думала, що лише роздаватиме кольорові олівці. Натомість їй довелося самій навчати дітей.
Готуючись до занять, Зофія почала вивчати 28 основних положень віровчення Церкви адвентистів сьомого дня. Цей досвід допоміг їй особисто переосмислити свою віру. «Кожне запрошення, з яким я зверталася до інших, ставало Божим запрошенням до мене», – розповіла дівчинка. Згодом вона прийняла хрещення разом із 20 іншими молодими людьми.
«Ісус спас мене не для того, щоб я просто чекала на небо. Він спас мене, щоб я могла допомогти іншим також знайти шлях до неба», – сказала Зофія. Вона закликала кожного члена церкви ділитися любов’ю Ісуса, наголосивши, що Божа місія ніколи не залежала від віку, посади чи звання. Звертаючись до керівників церкви, дівчинка подякувала їм за те, що вони допомагають будувати церкву, «де маленькі голоси можуть ставати могутніми свідками Ісуса».
На завершення Зофія розповіла історію семирічної дівчинки, яку знайшли живою серед бруду та уламків через чотири дні після раптової повені в Непалі 26 серпня. Вона порівняла цю історію з переживаннями дітей, які опиняються у складних життєвих обставинах. «Десь у світі є ще одна дитина, яка почувається похованою під тягарем розчарування, – сказала Зофія. – Ісус не припинив шукати нас. А тепер Він просить Свою Церкву йти й шукати інших».
Її останній заклик прозвучав так: «Тож ідімо, шукаймо, служімо, доки кожна людина не матиме можливості дізнатися про Ісуса».
Послання для всієї церкви
У вівторок віцепрезидент Генеральної конференції Леонард Джонсон (Leonard Johnson), який головував на засіданні, високо оцінив виступи юних проповідників.
Після проповіді Зофії він зазначив, що дія Святого Духа в серцях і думках цих дітей була очевидною. Директорка Відділу дитячого служіння Генеральної конференції Оратай Чуресон (Orathai Chureson) звершила молитву посвячення.
Програма «Вісники надії» є частиною OneVoice27 – всесвітньої місіонерської ініціативи Адвентистської церкви, спрямованої на активізацію євангельського служіння напередодні 2027 року.
За словами церковних керівників, четверо юних проповідників та інші учасники програми «Вісники надії» виступатимуть на церковних з’їздах і заходах. Їхнє завдання – не лише проголошувати Євангеліє, а й надихати інших дітей та молодь використовувати свої здібності, таланти й вплив для служіння.
За матеріалами Young Messengers of Hope preach at Annual Council
Фото: Tor Tjeransen / AME (CC BY 4.0)
