Про що може розповісти уламок стародавньої колони та куди Святе Письмо може привести допитливого археолога, читайте у новій статті з біблійної археології.
Минуле й сьогодення Ізраїлю зустрілися на сучасній монеті в п'ять шекелів. Що це за архітектурний елемент і чому він настільки важливий, що викарбуваний на аверсі сучасної ізраїльської монети?Можливо, ви знайомі з популярними грецькими іонічними колонами з крутими завиванцями, які прикрашають багато будівель минулого та сьогодення. Але їм передує більш давній тип колон, який належать до раннього стилю класичної архітектури, типового для Малої Азії та відомого як еолійський ордер. Як зазначають вчені, більш давній, прото-еолійський ордер, розвивався на теренах стародавньої Фінікійської імперії, яка знаходилася на півночі від Ізраїлю.*Але що робить фінікійська колона в Єрусалимі?Фінікія знаходилася на території сучасного Лівану, а в біблійні часи була північною частиною Ханаану. Свою назву вона отримала від греків. Складалася Фінікія з автономних міст-держав з потужною економікою та торговими зв’язками по всьому Середземномор’ю. Найвідоміші з них ― Карфаген, Тир та Сидон.Незабаром після того, як Давид став царем Ізраїлю, Хірам, цар Тиру, послав до нього майстрів і матеріали, щоби допомогти побудувати палац:«І будував Давид навколо від Мілло й усередині.І Давид ставав усе більшим, а Господь, Бог Саваот, був із ним.І послав Хірам, цар тирський, послів до Давида, та кедрового дерева, і теслів, і каменярів для стін, і вони збудували дім для Давида». (2 Самуїла 5:7-11, тут і далі цитати наведено з Біблії українською мовою в перекладі Івана Огієнка).І саме на цьому місці археологи знайшли прото-еолійську колону! Важливо зазначити, що Ізраїль усіяний археологічними доказами великої цивілізації, яка існувала навколо Єрусалиму в період Першого Храму.Одним з найбільших прикладів і доказів царської величі та художньої майстерності того часу слугують еолійські або прото-еолійські колони. Їх характеризує особлива капітель — стилізована верхня частина колони. Вона дуже декоративна та робить колону більш стійкою. Зазначається, що чим більш багато прикрашена капітель, тим більш престижною була й сама будівля.*Як знайти царський палац? З Біблією в руках!Докторка Ейлат Мазар, яку називають королевою біблійної археології, провела радіовуглецевий аналіз датування оливкових кісточок, знайдених у будівлі, де було розкопано прото-еолійську колону. Таким чином була встановлена дата: 1000 р. до н.е., яка припадає на часи царювання Давида. Ці та інші знахідки з місця розкопок привели до знаменитої заяви археолога про те, що вона знайшла палац царя Давида!Важливо зазначити, що дід докторки Мазар, відомий археолог і професор Єврейського університету Біньямін Мазар, навчив її, як у професії застосовувати біблійний текст.Він казав: «Переглядай його знову і знову, оскільки в ньому є описи справжньої історичної реальності».Докторка Ейлат Мазар жила за цією порадою та використовувала у своїй роботі Біблію як посібник. Так, особливу увагу Ейлат Мазар привернув текст 2 Самуїла 5:17: «І почули филистимляни, що Давида помазали царем над Ізраїлем, і вийшли всі филистимляни, щоб шукати Давида. І Давид почув про це, і зійшов до твердині».Цей вірш зі Святого Письма міститься в контексті будівництва палацу царя Давида. Звідси видно, що цар «спустився» з палацу до фортеці. Ґрунтуючись на цьому вірші, доктор Мазар висунула гіпотезу, що палац царя Давида насправді знаходився за межами укріпленого міста, де раніше не працювали археологи. Згодом, спираючись на біблійне свідчення, вона зробила одне з найзначніших відкриттів у своєму житті.*Від колони ― до палацуЦьому відкриттю передувала цікава єрусалимська знахідка 1963 року. Під час розкопок на східному схилі Міста Давида, над джерелом Гіхон, археолог Кетлін Кеньон виявила величезну прото-еолійську колону, розбиту навпіл. Вона знаходилася серед уламків і каменів, які впали зі споруди, що стояла на пагорбі.Ця колона відзначалася витонченим різьбленням і була найкращим зразком такого роду в Ізраїлі. Кеньон високо оцінила майстерність, сказавши, що дизайн та лінії цієї капітелі є найкращим з усіх прото-еолійських капітелей в Ізраїлі, а «пропорції досягають ідеальної гармонії».Професор Ігаль Шіло, який провів широке дослідження таких колон, сказав, що саме ця отримала особливо гарну обробку.Зокрема, археолог Кеньон знайшла невелику частину масивної громадської споруди. Вона датувала стіну на основі кераміки, знайденої поруч, десятим століттям до нашої ери, часом царя Давида та царя Соломона, згідно з Біблією.У той час Кеньон думала, що це частина каземату, побудованого царем Соломоном. Однак доктор Мазар вважала, що це може бути палац царя Давида.Коли доктор Мазар поділилася цим зі своїм дідусем, відомим ізраїльським археологом Біньяміном Мазаром, він був у захваті від цієї ідеї. «Де саме», — запитав він, — «Кеньон знайшла купи кам’яних каменів разом із прото-еолійською колоною? Хіба це не було поруч із тим місцем, про яке ти говориш?»І справді, це було саме там. Прото-еолійська колона була знайдена біля підніжжя південно-східного краю споруди та явно впала з цієї дуже вражаючої будівлі.Докторка Мазар писала: «Це був саме той вид вражаючих останків, які можна було очікувати від царського палацу 10-го століття до н. е.».Протягом розкопок докторка Мазар все більше й більше відкривала кам’яну будівлю. І, хоча за її розрахунками, було розкопано лише 20 відсотків палацу, навіть з огляду на те, що було розкрито, це «явно було продуктом натхнення, уяви та значних економічних інвестицій».У 2012 році в Місті Давида докторка Мазар виявила фрагмент капітелі, що ще раз продемонструвало особливе мистецтво в царському місті Єрусалимі. Капітель яскраво відображає, наскільки вишуканими були ізраїльські палаци, а їхні митці ― винахідливими.Деякі вчені намагалися відкинути царів Давида та Соломона та вважати їх ніким іншим, як дрібними племінними вождями, але ці капітелі говорять про їхню велич і велич їхнього царства.Прото-еолійська колона є свідченням величі та майстерності, які були використані для будівництва цього палацу. Докторка Мазар писала, що це була найкрасивіша та найелегантніша прото-еолійська колона, коли-небудь знайдена в Ізраїлі, перевершуючи приклади, знайдені в Самарії та Мегіддо.Вона писала: «Уявіть собі колону, яка підтримувала цю капітель. Тоді уявіть собі будівлю, в якій стояли такі колони».Хоча деякі скептично відносяться до того, що Ейлат Мазар знайшла саме царський палац Давида, але погоджуються з тим фактом, що вік відкопаної «великої громадської будівлі» відповідає періоду правління цього царя.Професор Тель-Авівського університету Одед Ліпшиц у своїй статті про походження та датування виникнення капітелей з Леванту сказав, що ці капітелі були одними з найбільш вражаючих в Ізраїлі та Йорданії.Він писав, що «розмір капітелей, їхня вага, якість їхнього різьблення та їхній вражаючий дизайн» свідчать про масштаби та розкіш воріт і палаців, частиною яких вони були.Хоча капітель Кетлін Кеньон є найкращим прикладом такого роду, вона, безумовно, не єдина. В Ізраїлі та Йорданії знайдено понад 35 капітелей, 24 з яких належать до періоду Першого Храму. Більшість із них було знайдено у великих кам’яних спорудах у таких містах, як Мегіддо, Хацор, Рамат-Рахель та Самарія. Кам’яні споруди були зроблені з масивного квадратного каменю.Амнон Бен-Тор, професор археології Єврейського університету, написав у своїй книзі «Археологія Стародавнього Ізраїлю», що великі кам’яні споруди обмежуються головними центрами, та що цей тип будівництва «безперечно є продуктом державної або царської ініціативи».*Від Давида ― до СоломонаВарто зазначити, що цар Тиру Хірам постачав будівельні матеріали не лише царю Давиду для будівництва його палацу, але й уклав угоду з його сином Соломоном щодо постачання лісу для будівництва Першого Єрусалимського Храму.«І послав Хірам, цар Тиру, своїх слуг до Соломона, бо почув, що його помазали на царя на місце батька його, бо Хірам був приятелем Давидовим по всі дні.І послав Соломон до Хірама, говорячи:…я маю на думці збудувати дім Імени Господа, Бога мого…А тепер накажи, і нехай зітнуть мені кедри з Ливану… І сталося, як почув Хірам Соломонові слова, то дуже зрадів та й сказав: Благословенний Господь сьогодні, що дав Давидові мудрого сина над цим великим народом!І давав Хірам Соломонові дерева кедрові та дерева кипарисові, усе за бажанням його» 1 Царів 5:1-10В «Оксфордській історії біблійного світу» стверджується, що будівництво з каменю було дорожче, ніж з інших будівельних матеріалів, і застосовувалося в офіційних будівлях, таких як палаци та святині, місця, які служили регіональними царськими містами. Також і Храм Соломона був побудований з тесаного каменю (1 Царів 7).Як зазначається у книзі, прото-еолійська капітель була ознакою цього формального стилю архітектури: «Висока якість і однорідність цих рис монументальної архітектури 10 століття до н.е. представляють стиль будівлі, яка, можливо, була спроєктована в об’єднаній монархії невідомим царським архітектором».*Пальма як левантійський сакральний прообразЩодо монети у п'ять шекелів, то, як зазначають джерела, прототипом її аверсу стала колона прото-еолійського ордеру, знайдена на розкопках у районі Мегідо.Прото-еолійський, або прото-іонічний ордер, як його іноді називають, належить до певного стилю колон. «Прото» походить від грецького слова «первісний» або «найперший». Це означає, що цей стиль колони, хоча й дуже схожий на більш відомі грецькі та римські колони, насправді передує їм, виникаючи в Ізраїлі з фінікійським впливом.Еолійський ордер відноситься до особливого архітектурного стилю, який має два вигнуті волюти (завиванці) пальмети — мотиву, що нагадує віялоподібне листя пальми, що піднімаються від колони та розкриваються назовні.Мотив пальми присутній як в ізраїльському, так і в фінікійському дизайні.До речі, його використовували й для оздоби Храму Соломона:«А двоє дверей були з кипарисового дерева. Дві частині одних дверей та дві частині других дверей були рухомі.І повирізував на них херувимів і пальми та розкриті квіти, і покрив золотом, викутим по різьбі». 1 Царів 6:35*Біблія як компас в Ізраїльській археологіїАналізуючи історію археологічного відкриття палацу Давида, звернемо увагу на виключну роль у цьому біблійному наративі. Ізраїльський археолог Ейлат Мазар свідомо використовувала Біблію як один із багатьох інструментів у своєму професійному наборі. Вона була твердою прихильницею ролі Біблії в ізраїльській археології.«Що дивовижно в Біблії, так це те, що дуже часто ми бачимо, що вона дуже точна, а іноді й неймовірно точна», — казала вона.І дійсно, Біблія настільки точна, що археолог використала один конкретний вірш, щоб знайти величезний, але невловимий палац царя Давида, збудований понад 3000 років тому.Коли Давид завоював місто євусеїв близько 1000 р. до н.е., він поселився в твердині — євусейській фортеці у північній частині міста. Відповідно до 2 Книги Самуїла 5:9, він почав забудовувати територію навколо Мілло та всередині. Тому Давид вирішив розширити межі міста, спершу зосередившись на царському палаці:«І осівся Давид у твердині, та назвав ім'я їй: Давидове Місто. І будував Давид навколо від Мілло й усередині».Ближче до кінця будівництва Давидового палацу напали філістимляни. І оскільки новий палац, можливо, був недостатньо укріплений, щоб протистояти нападу філістимлян, у вірші 17 говориться, що Давид спустився до цитаделі, щоб забарикадуватися в міських стінах, поки конфлікт не закінчиться.«І почули филистимляни, що Давида помазали царем над Ізраїлем, і вийшли всі филистимляни, щоб шукати Давида. І Давид почув про це, і зійшов до твердині»2 Самуїла 5:17Це, як припустила докторка Мазар, вказує на те, що новий палац Давида стояв на вищому місці, ніж євусейська фортеця.Її пропозиція спочатку може здатися дивною — навіщо Давиду побудувати свою царську резиденцію за укріпленими стінами Єрусалиму? Тому що в маленькому огородженому місті не було місця, відповідає Мазар. У звичайні часи палац не потребував захисту, а коли нависла загроза, Давид і його оточення могли швидко «спуститися», як говорить Біблія, до міської фортеці за кілька футів на південь.«З топографії Міста Давида видно, що Давид міг спуститися до цитаделі лише з півночі, оскільки місто з усіх боків оточене глибокими долинами. Також має сенс, що твердиня євусеїв була розташована на найвищій точці Міста Давидового, тобто в її найпівнічнішій частині. Звідси фортеця не тільки керувала б усіма районами міста, але й забезпечувала оборону міста з його єдиної вразливої сторони — півночі, яка не мала природної оборони. Якщо це було насправді так, можна зробити висновок, що після завоювання міста Давидів палац був побудований на північ від цієї цитаделі (Давид спустився до фортеці) і за межами північних укріплень міста», ― зазначила вчена.За словами Ейлат Мазар, хоча Кеньон, швидше за все, правильно датувала залишки монументальної споруди, вона ніколи не розглядала можливість того, що цар Давид побудував свій палац за межами укріпленого міста. Тому їй і в голову не прийшло, що ця споруда могла належати палацу Давида.Докторка Мазар опублікувала свою теорію в статті «Розкопайте палац царя Давида» у Biblical Archaeology Review у січні 1997 року. На зображенні стародавнього міста Давида вона намалювала стрілку з написом «Він там», що вказує на північний кінець міста.Вона написала:«Уважне вивчення біблійного тексту в поєднанні з часом непоміченими результатами сучасних археологічних розкопок в Єрусалимі дозволяють нам, на мою думку, визначити місце розташування палацу царя Давида. Якщо деякі вважають гіпотезу, яку я висуну в цій статті, надто спекулятивною, моя відповідь буде просто такою: перевірмо її так, як археологи завжди намагаються перевірити свої теорії — шляхом розкопок».Через десять років розкопки зробили саме це. У 2005 році, прямо під поверхнею в найпівнічнішій частині міста Давида, вона знайшла царський палац.«Біблійна розповідь, як я стверджую, краще пояснює археологію, ніж будь-яка інша висунута гіпотеза. Справді, археологічні залишки ідеально відповідають біблійному опису, який говорить нам, що Давид спустився звідти до цитаделі. Тож вам вирішувати, чи знайшли ми палац царя Давида, чи ні», ― зазначає вчена.*«Розкопувати стародавню землю Ізраїлю, не читаючи та не вивчаючи біблійне джерело, ― це безглуздя»Природно, що в науковому світі докторка Мазар мала недоброзичливців, які дискредитували її роботу через те, як вона використовує Біблію. Вони таврували вчену як «фундаменталістку з очевидною упередженістю».Навпаки, докторка Мазар мала науковий підхід: її висновки твердо ґрунтуються на надійному археологічному методі.«Кожний може спостерігати, як ми працюємо, а потім ― як ми обробляємо знахідки. Ми дбаємо про те, щоб усе можна було спостерігати та критикувати. Тоді ніхто не зможе звинуватити нас у тому, що ми робимо не найкращу роботу», ― казала вона.Після завершення розкопок, вивчення артефактів і стратиграфії археолог має право запропонувати найкращий можливий висновок до того, що було розкопано, щоби об’єктивно вирішити, чи підтвердилася гіпотеза. У випадку з палацом царя Давида ― безсумнівно, так! Широко визнане датування споруди 11-10 століттям до нашої ери, її розташування та величезні розміри свідчать про те, що палац царя Давида є найбільш логічним і науковим ідентифікатором «великої кам’яної споруди».Всупереч тому, що можуть сказати критики, знайти те, що ви шукаєте, насправді хороша наука. Але для проведення найкращих досліджень перед розкопками потрібна велика здатність використовувати всі наявні у вашому розпорядженні джерела.На думку докторки Мазар, це дослідження вимагало використання біблійного тексту.«Я працюю з Біблією в одній руці, а знаряддям розкопок — в іншій, — казала вона. — Біблія є найважливішим історичним джерелом, і тому заслуговує на особливу увагу».Так, завдяки Святому Письму, її визначні археологічні знахідки в стародавньому Місті Давида, окрім палацу царя Давида, включають частини стін царя Соломона та глиняні печатки, що належать царю Єзекії та, можливо, пророку Ісаї, 50 золотих монет і великий золотий медальйон із символом храмової менори, а також ряд інших дорогоцінних знахідок.«Археологія не може стояти сама по собі як дуже технічний метод, ― розповіла вона. ― Насправді вона досить примітивна без підтримки письмових документів. Розкопувати стародавню землю Ізраїлю, а не читати та не пізнавати біблійне джерело ― це безглуздя. Я не бачу, як це може працювати. Це як розкопки на класичному місці [античного світу] з ігноруванням грецьких та латинських джерел. Це неможливо».Для докторки Мазар вся її академічна репутація знаходилася на межі з її розкопками та висновками. Тим не менш, вона твердо дотримувалася історичного застосування Біблії. Незважаючи на те, що для багатьох сучасників вона стала символом біблійної археології, докторка Ейлат Мазар ― не перша, хто так високо поважає Біблію.За словами очевидців, вчена ніколи не відклала свою Біблію з великими закладками та знала біблійні вірші напам’ять.«Немає нічого нового в тому, щоб читати Біблію, аби побачити, скільки реальності можна відчути. Це ціла школа, яка почалася з Робінсона, а згодом ― з Олбрайт, послідовником і учнем якої вважав себе мій дідусь», ― розповідає вона.«Мій дідусь» — це покійний професор доктор Біньямін Мазар, провідний ізраїльський археолог. Він найбільш відомий своїми масштабними розкопками в південно-західному куті Храмової гори, які охопили кінець 1960-х і 1970-ті роки.Він також був президентом Єврейського університету з 1953 по 1961 рік. Саме його захоплення археологією та Біблією захопило уяву молодої дівчини на ім’я Ейлат, яка любила відвідувати його розкопки.Вона згадувала, що багато разів у дитинстві сиділа перед дідом, коли він проводив у себе вдома семінари для науковців:«Він ділився своїм ентузіазмом з усім академічним світом і з нами, дітьми».«Однією з багатьох речей, яких я навчилася від свого діда, було те, як ставитися до біблійного тексту: перевіряйте його знову й знову, оскільки в ньому є описи справжньої історичної реальності. Непросто розрізнити шари текстових джерел, які накопичувалися один на одного протягом поколінь; ми не завжди маємо інструменти для цього. Але зрозуміло, що в біблійному тексті приховані зернята детальної історичної правди», ― написала вчена.Ця підготовка добре послужила Ейлат Мазар. Так само й глибоке розуміння професора Мазара того, що Біблію слід використовувати як історичне джерело для історії Ізраїлю. І саме вони разом спочатку обговорили ідею про те, що палац царя Давида був розташований саме там, де його пізніше знайшли!Ще з початку 1800-х років багато хто з наукового співтовариства намагався знеславити автентичність біблійного тексту. На відміну від будь-якої іншої релігійної книги, Бог Біблії насправді стверджує, що є не просто випадковим спостерігачем історії людства, а й дійовою Особою в ній. Отже, руйнуючи історичну основу Біблії, люди будують свою віру на хиткому ґрунті.На щастя, ще є такі, як докторка Ейлат Мазар, які бажають практикувати справжню науку та визнавати Біблію історичною.Якби ж тільки було більше таких людей, то хто знає, що ще можна було б знайти?Використані матеріали:1. Look familiar? Past and present merge again! City of David Ancient Jerusalem. Режим доступу2. Proto-Aeolic Capital Points to King David’s Palace. Eleanor Clarke. June 21, 2020. Режим доступу3. Using the Bible as Her Guide. Brent Nagtegaal. January 4, 2011. Режим доступу4. Digging up biblical dynamite. Steven Erlange. Aug 06, 2005. Режим доступу5. Did I Find King David’s Palace? Eilat Mazar. June 07, 2020. Режим доступу6. Remembering Eilat Mazar, the archaeologist of Jerusalem. Etgar Lefkovits. May 27, 2021. Режим доступуОлександра ОбревкоФото та ілюстрації Abir Sultan/FLASH90, Yonit Schiller, COD Archive, raritetus.ru, NY Times, Garo Nalbandian, Lloyd Townsend, Israel Antiquities Authority, wikimedia.orgЗа матеріалами Громада «Бейт Шалом» інформація взята з «Біблія як компас, п'ять шекелів та палац Давида»
