З 2014 року від початку війни на сході України більше мільйона людей переселилися зі Сходу. Люди залишали своїх близьких та друзів, втрачали будинки та всі речі, аби вижити. Сьогодні пройшло більше семи років від початку війни, та українці досі їдуть. Про те, як живуть зараз переселенці зі Сходу України, та хто їм допомагає - дивіться у наступному сюжеті.
Переселенці сьогодні. Валентина разом із сім'єю переїхала в Черкаси у 2014 році. Тоді почалися військові дії в її місті на Сході України. Гриміли снаряди, поряд зривалися будинки. Було страшно, найбільше хотілося вижити. Валентина Недохіпченко - тимчасово переміщена особа: "Як почали їх стріляти, то попадало, попало рядом з домом ото. Ой, там страшне! Там як розказувати, я буду плакати".Залишити у рідному місті довелося все, і квартиру, за яку щойно виплатили кредит, і майже всі речі. Рятували себе. Валентина Недохіпченко - тимчасово переміщена особа: "Чоловік квартиру купив двокімнатну, тільки кредит виплатив і не пожив. А тут, щоб купити, то я не знаю, хоч пенсію добавили - це нереально, а її ще треба обставити, якось жити. От, а у нього якраз границя з Макеєвки і зараз стріляють".Сьогодні Валентина прийшла у Центр гостинності, щоб безкоштовно взяти додому хліба, та вибрати взуття для онука, який народився вже у мирних Черкасах. У центрі гостинності вже сім років надають допомогу тим, хто її потребує.Віктор Дивнич - координатор-волонтер ініціативи «Центр гостинності»: "Коли почалися сумні події на Сході України, тоді були оголошення по Україні з ініціативи міської ради, що можливо прийдуть люди зі Сходу - біженці. Тому потрібна буде допомога. Ми у складі соціальних служінь декількох церков принесли допомогу сюди в центр. У такий спосіб зрозуміли, що потрібна наша допомога".Анна Алєксєєва - волонтерка ініціативи «Центр гостинності»: "Я була в декреті, коли почалися дії на сході. Я не могла матеріально допомогти. У мене був лише час. І запропонували свої послуги, час, аби допомагати людям".За сім років війни в Україні офіційно було переміщено більше мільйона людей. І зараз вони продовжують їхати. Тетяна Мірошник - завідувач сектору №6 Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради: "У Департаменті соцполітики на обліку перебуває 3 711 внутрішньо переміщених осіб. З них 1 919 - працездатні особи. 727 дітей, 953 пенсіонери та 212 осіб з інвалідністю. Якщо порівнювати з 2014 та 2015 роками, коли велися активні бойові дії на Сході України, то зараз кількість переміщених осіб менша. Наприклад, у березні до нас звернулося за довідкою внутрішньо переміщеної особи 17 осіб".Тимчасово переміщені особи мають підтримку від держави. Розмір допомоги залежить від кількості та категорії членів сім'ї. В загальному від 3 до 5 тисяч гривень на сім'ю. Та враховуючи, що роботу в умовах карантину знайти важко, а за житло доводиться платити оренду, допомоги вистачає не завжди. Тетяна Мірошник - завідувач сектору №6 департаменту соціальної політики ЧМР: "Люди полишали свої домівки, більше свого майна, змушені орендувати житло, сплачувати за комунальні послуги, далеко не всім вдається одразу працевлаштуватися, а особливо в теперішній час, в час пандемії та COVID-19. Внутрішньо переміщені особи потребують державної підтримки однозначно".Переселенці і досі звертаються за допомогою до благодійних організацій та бояться давати інтерв'ю. Кажуть, родичам на Сході за таке може перепасти. Валентина ж погодилась, бо вважає, що цій темі приділяють мало уваги.Валентина Недохіпченко - тимчасово переміщена особа: "Телебачення включиш, то переселенців немає, а вони ще є і ще їдуть. І ті люди стріляють. І вони без житла, розумієте? І вони розгублені: що робити далі? А ціни ростуть, а нічого не міняється. А ми пенсіонери, то самі знаєте, як".За 7 років ситуація не змінилася, каже Віктор Дивнич. Лише у зв'язку з карантином за допомогою почали приходити менше людей. Бояться заразитися. Та Центр привозить підтримку адресно і допомагає нужденним. Віктор Дивнич - координатор-волонтер ініціативи «Центр гостинності»: "Пройшли роки, але потреби майже ті ж саме. У людей тут народжуються діти. По-перше, це дитячий одяг, це дитяче харчування. На жаль, люди хворіють і люди похилого віку хворіють тяжко. І тому ми збираємо памперси, підгузники - все, що потрібно для гігієни. Також проблема - це харчування. Ми продовжуємо проєкт “Наш хліб”. Працюють волонтери-юристи, працюють волонтери-водії, працюють волонтери в соціальній сфері".Більше мільйона українців сьогодні мають статус тимчасово переміщених осіб. За цією цифрою криються долі людей, які змушені були залишити все і почати життя на новому місці. Ніхто не знає, хто опиниться на їхньому місці завтра. Ольга Рудишина, Олег Зарубін, Черкаси, “Вісті надії”