Даремно кажуть, що на нащадках геніїв природа відпочиває. Насправді чимало правнуків великих українців охоче продовжують справу пращурів та популяризують пам’ять про них. У Львові мешкає правнук Івана Франка - Петро Глущак і правнучка Олекси Новаківського - Іванна Новаківська. Як склалася їхня доля та яким чином впливають гени прадідів, дізнавалися журналісти “Вістей Надії”.
Правнук Івана Франка Петро Галущак мешкає неподалік музею знаменитого пращура - Дому Франка. З дитинства будинок прадіда називає другим домом. Пригадує, як будучи ще маленьким хлопчиком, приходив з бабусею у Франковий сад збирати горішки та грушки. Саджанці знаменитої груші, яку посадив Каменяр, має досі. Нещодавно міській раді довелося витратити на лікування цього дерева 100 тис. грн. Петро Галущак, правнук Івана Франка розповідає: “Я дізнався про те, що я правнук Івана Франка, від народження свого, коли мене мама народила. Бо мама моя - онучка Івана Франка, дочка Петра Франка. І, на жаль, я свого діда не застав, але дуже багато про Петра дізнався від свого другого діда - Осипа Галущака, який був найкращим франкознавцем, яких я знав. У цьому будинку з 1936 до 1939 року проживав уже одружений Петро Франко з моєю бабцею Ольгою. Тут проживала з ними мама - Іванна Петрівна або Ася, як її називали”. Багатодітність славного прадіда передалася його нащадкам. Петро Галущак мав чотирьох рідних сестер, а сам виховав шістьох дітей. Це незважаючи на те, що на відміну від Каменяра, спочатку доводилося ростити дітей в однокімнатному помешканні. Петро Галущак, правнук Івана Франка ділиться: “Іван Франко був чудовим батьком, з величезним почуттям гумору. Це передалося його дітям. У тому числі й моєму дідові Петрові, а також моїй мамі, від якої я вчився багато чого. Що саме треба прочитати, що саме навчитися і як це робити. І у першу чергу для мене пам’ять про Івана Франка полягає ще й у тому, що я дуже рано усвідомлював, що Франко - це велетень більший, ніж будь-хто, для мене - мій прадід, рідний. А ось для усього українського народу і світу це вже зовсім інша фігура. Для нас пам’ять про свого прадіда і про інших полягала у спільних походах на цвинтар, де ми обов’язково обходили і могилу Івана Франка, і зовсім поруч могили дружини Ольги з Хоружинських і свахи Ольги з Білевичів”.Петро Галущак згадує, як у дитинстві разом із батьками щоліта їздили у Карпати та мандрували місцями, описаними сином Івана Франка Петром. Усе життя правнук Каменяра пише вірші дружині та дітям, а колись навіть римував на замовлення. Зараз правнуку поета 66. Перед тим, як вийти на пенсію, працював інженером, мав власний бізнес, був громадським діячем. Також він є засновником спілки багатодітних сімей Львівщини, багатолітнім головою ради школи, керівником фонду святого Миколая. Проводить екскурсії у музеях прадіда у Львові та Нагуєвичах, на батьківщині поета. І хоча родинний будинок Франків був проданий державі, у 1939 році тут був заснований музей, директором якого став дід Петра Галущака Петро Франко, правнук досі передає сюди родинні речі та книги, які досі зберігаються у нього вдома. Родина Петра Галущака віддавна товаришувала з Новаківськими, нащадками відомого живописця Олекси Новаківського. З правнучкою художника Іванкою, Петро знайомий з років її дитинства. Іванна Новаківська, правнучка Олекси Новаківського говорить: “Я росла у домі, оточена його картинами. Відчуття мистецтва, його розуміння у мене було закладене від самого народження, від оточення творів прадіда. І, власне, це мене надихнуло стати мистецтвознавицею, дослідницею і популяризаторкою. Бо я вважаю, що мистецтво у вузькому колі не служить великим ідеям. А Новаківський і митрополит Андрей Шептицький, який його запрошував сюди, до Львова, запрошував для того, щоб розвивати українське мистецтво і розвивати народ завдяки мистецтву. І тому я вважаю одним із своїх обов’язків, як правнучки Олекси Новаківського, популяризацію його спадщини”.Олекса Новаківський став українським художником завдяки меценату - митрополиту Андрею Шептицькому, який запросив його з Кракова до Львова. Музою живописця була його дружина Маріанна-Розалія Пальмовська. Будучи 12-річною сільською дівчинкою, вона почала позувати для картин Олекси. Згодом вийшла заміж за живописця, старшого за неї на 16 років. У подружжя народилося двоє синів. Хлопці рано залишилися круглими сиротами. Тож зростали у митрополичих палатах, їхнім вихованням зайнявся Андрей Шептицький. Молодший брат Ждан-Олекса - дідусь Іванни. Він з дружиною виховував онучку Іванку, майбутню мистецтвознавицю. Тепер їй 40. Згадує дідуся як надзвичайно інтелігентного чоловіка, засновника футбольного руху в Україні.Іванна Новаківська, правнучка Олекси Новаківського каже: “Моя тітка - Ольга Новаківська є онучкою Олекси Новаківського, вона архітекторка і дуже гарно малює. І мій син Олександр, який на честь прадіда названий, також малює, він має відчуття лінії, кольору. У мене мистецтво вилилося у мистецтвознавчу працю і дослідницьку. Ну і, зрештою, такий менеджерський підхід до популяризації. Наступного року ми будемо відзначати 150 років від дня народження Олекси Новаківського, це така поважна дата. І я звернулася зі зверненням до міської ради про те, щоб 2022 рік проголосили роком Олекси Новаківського”.За планом, упродовж року триватимуть присвячені художнику заходи. Перед вишами Львова встановлять стенди із творами Олекси Новаківського і біографією. Планують запустити освітню програму з вивчення творчості живописця у школах. Наразі музей художника працює у будинку, де за життя розташовувалася його майстерня. Заклад відкрили сини Новаківського. А правнучка передає сюди роботи з сімейного архіву, аби насолоджуватися ними могли усі прихильники мистецтва. Лариса Попроцька, Микола Івахненко, “Вісті надії”