Марія Українець - найменша мама на зріст в Україні. Її зріст лише 96 см. Те, що вона змогла завагітніти, а тим більше виносити та народити здорову дитину, медики вважають медичним дивом. Коли десять років тому на світ прийшла Вероніка, сім’я Українців була великою та щасливою. А нещодавно у їхні двері постукала біда. Померли батьки Марії, загинув коханий чоловік. А маленьку маму спіткала тяжка хвороба. Як вона зараз живе та дає собі раду - у новому сюжеті “Вістей Надії”.
Найменша за зростом мама проживає у місті Червонограді на Львівщині. Незважаючи на зріст 96 см, Марія змалку була роботящою та старанною. Не боялася хатньої роботи, сусіди відгукувалися про неї, як про чудову господиню. Попри зріст, не мала жодних проблем у побуті та соціумі. Від залицяльників відбою не було, але закохалася у високого та ставного Олега, зріст якого - майже два метри. Ще у дитинстві Марії поставили діагноз: гіпофізарний нанізм, тобто карликовість. І хоча лікарі не давали шансів стати мамою, народила здорову дівчинку з нормальною вагою. Сімейне щастя затьмарила смерть матері, потім чоловіка та батька. А вісім місяців тому жінці поставили діагноз: онкологія щитовидної залози.Жінка потерпає від 3 ступеню хвороби. У неї інвалідність 1 групи з дитинства. Оскільки маса тіла тисне на ноги, вони деформуються. Марія вже перенесла операцію. Нещодавно злоякісна пухлина повернулася. Унаслідок опромінення та систематичних курсів хіміотерапії організм втрачає сили. Грошей бракує не лише на лікування, а й на здорове харчування.“Мені важко було. Я кредит хотіла брати у банку на ту операцію. Але мені сказали, що не дадуть, оскільки я на пенсії. Якщо зі мною щось станеться, то заберуть хату. Я теж переживала це. Я не знала, де дітися. Я плакала, я молилася…” - розповідає Марія Українець, найменша мама в Україні.Бог почув молитви Марії. Знайшлися добрі люди, які фінансово допомогли з лікуванням і одягом для дитини. Жінка має брата Андрія, у якого також інвалідність дитинства. Його визнали недієздатним. Сім’ї допомагає рідний брат покійного чоловіка Марії - Володимир. Оформив опіку над Андрієм, доглядає за Веронікою, поки мама у лікарні, допомагає у побуті.“У мене тут, у цій кімнаті, стеля падала. Я думала, що на малу впаде. Це її кімната, вона тут бавиться часто. Я помаленьку кожну копійку складала, дуже довго. Ми двоє з Володею робили цей ремонт. Майстри хотіли 20 тисяч. Це дуже дорого - я не мала. З кожної пенсії я відкладала і ми так робили той ремонт. Три місяці робили. Ми двоє шпаклювали, я навчилася”, - ділиться Марія Українець, найменша мама в Україні.Найбільша втіха Марії - її донечка. Матуся навчила її усьому, що вміє сама. У важкі дні, коли недуга та наслідки хіміотерапії дають про себе знати, вона - її права рука.Вероніка, дочка найменшої мами в Україні каже: “Мене мама навчила пекти їжу, навчила ще мити посуд за собою. І ще мити підлогу. Вона ще мене навчила прати”.Маленька мама мріє одужати, щоб жити заради дочки. Найбільше боїться, щоб дитину не забрали до інтернату. Вероніка також сподівається, що її дитинство минатиме біля любої матусі.“Я мамі допомагаю. Моя мама деколи не може встати з ліжка. А деколи вона все робить, і деколи навіть бігає. Я хочу, щоб вона одужала, щоб вона зі мною бавилася, щоб вона мені допомагала”, - говорить Вероніка, дочка найменшої мами в Україні.Рецидив хвороби став потрясінням для родини. Марійка потерпає від сильних болей. Їй тяжко їсти, розмовляти, не можна перебувати на свіжому повітрі. Для першого курсу лікування гроші збирали волонтери. Не залишили у скрутну хвилину сестри по батьковій лінії. Цього разу соціальні служби також роблять усе можливе, хоча кажуть: при такому діагнозі потрібні чималі суми.Наталія Вишко, провідна фахівчиня соціальної роботи Червоноградського міського центру соцслужб говорить: “Вона була у нас на обліку ще з 2011 року, як народилася у цій сім’ї дитинка. Тобто ми робили таку підтримку матері, яка є інвалід дитинства.У такій сім’ї народилася дитина - вона потребувала такої підтримки. З кожним разом потреби у сім’ї змінювалися. Треба було влаштувати дівчинку у дитячій садочок. Були різні ускладнення зі станом здоров’я Марійки. Дуже її ріст давав на ноги. У неї не витримував хребет. У неї почали вади ніжок бути. Вона себе погано почувала. В Управлінні праці вона отримує певну суму коштів, які їй для прожиття, для забезпечення початкових, базових потреб дитини”. До проблем зі здоров’ям періодично додаються побутові негаразди. Бракує коштів, аби замінити техніку, яка виходить з ладу. Вже тривалий час доводиться нагрівати воду на плиті, оскільки зламався котел. Та, на думку Марії, головне те, що вона має шанси на одужання. 36-річна жінка - оптимістка. Силу духу демонструвала з дитинства. Багато подій у її життя вважають дивом. Тож має надію, що й цього разу трагічна історія матиме щасливий кінець. Лариса Попроцька, Микола Івахненко, “Вісті надії”