Львів’янин Павло Кордіяка став найсильнішою людиною в Україні та світі. Під час одного з провідних стронгменівських турнірів у США, офіційних Світових ігор богатирів, він переміг 38 суперників з 24 країн світу. Раніше Павло здобув перемогу у турнірі “Найсильніша людина України”, обійшовши на чотири бали киянина Олексія Новікова, який до цього часу був переможцем чотири роки поспіль. Як 25-річному чоловіку вдалося стати найсильнішим на планеті, розповіли “Вісті Надії”.
Львів’янин Павло Кордіяка - найсильніша людина на планеті. Йшов до цього титулу довгі роки. Зі спортом потоваришував, будучи 6-річним хлопчиком. Починав із футболу, згодом перепробував різні види спорту, а сім років тому серйозно захопився стронгменом. Зізнається, що перемога далася йому нелегко. Перехворівши коронавірусом, отримав ускладнення - запалення суглобів. Але навіть сильні болі не стали на шляху до омріяної мети.Павло Кордіяка, найсильніший чоловік на планеті, розповідає: “У мене підготовка до цього турніру була найкоротша, тому що у мене були певні проблеми і з травмою, і з візою. І вона тривала всього 6 тижнів з необхідних 10-14. Ми подали запит на екстрену візу, і нам відмовили. Я вже на декілька днів навіть перестав тренуватися у режимі, просто займався, щоб тримати себе у тонусі. І мій товариш, який займається візами, сказав, що мою попередню візу можна поновити. Ми подали документи, мені дали дозвіл на 10 років, і ми продовжили підготовку. А перед самим вильотом, за 10 днів до змагань, я розірвав зв’язку зап'ястя з кісточкою. Знову ж таки, ми з моїм лікарем привели це у порядок, наскільки це було можливо”.При зрості 1 метр, 95 сантиметрів Павло важить 130 кілограмів. Говорить, що набрати вагу було найважчим. Від природи хлопець худорлявий, тож доводиться споживати 7000 калорій на день. У його раціоні переважають макарони та гречка. Займається шість разів на тиждень - від 40 хвилин до 3 годин.“Це, напевно, результат дуже важкої роботи, моєї впертості, психологічної підготовки і тактичних розрахунків змагань. Тобто ми правильно розподілили сили з моїм тренером, правильно спланували, правильно зробили. Нам вистачило сили на 3 дні. Але було багато сильних атлетів, які на 3 день просто нічого не показали. Я був готовий фізично, статично, функціонально - за всіма параметрами”, - говорить Павло Кордіяка, найсильніший чоловік на планеті.Труднощі, які довелося пройти перед турніром, стали стимулом до перемоги. Тренування Павло поєднує з роботою, працює фізичним терапевтом. Доводиться планувати свій день так, щоб вистачало часу на тривалий сон - 7-8 годин вночі, а при інтенсивних тренуваннях - ще й дві години на день. Адже повноцінний відпочинок - також запорука успіху.“Моя дружина мене підтримує. Вона часто приходить на мої важкі тренування, коли мені потрібна підтримка. Ще приходять друг або брат. Або вони всі разом приходять.Щоб досягти вершин у спорті має бути розвинений на достатньому рівні інтелект. Тому що просто виконувати, що тобі говорить тренер - не спрацює. Тут треба ще й самому думати”, - розповідає Павло Кордіяка, найсильніший чоловік на планеті.На думку українського богатиря, щоб досягти успіхів у спорті, важливо розвивати емоційний інтелект. Чимало спортсменів здаються лише тому, що не витримують психологічних навантажень. Для Павла завжди був прикладом та підтримкою його старший брат Ігор, чемпіон світу зі змішаних бойових мистецтв.Ігор Кордіяка, брат найсильнішого чоловіка на планеті, ділиться: “Великий спорт вимагає не тільки сили й витривалості. Психологічна складова також є дуже важливою, готовність до самих змагань, витримка і інтелектуальні здібності відіграють велику роль. Це титанічна праця, на яку йде майже весь період твого життя. Адже крім роботи ти повинен ще відновитися, потренуватися і попрацювати для того, щоб мати можливість матеріально забезпечити поїздку на ці змагання”. Рекорд Павла Кордіяки - поїзд вагою 127 тонн. Він зрушив його з місця самотужки. І хоча силач пишається своїми досягненнями, усвідомлює, що професійний спорт шкідливий для здоров’я. Навантаження, яке отримують спортсмени перед змаганнями, на відміну від фізкультури, користі не приносять, тож планує найближчими роками брати участь у професійних змаганнях, але задля збереження здоров’я не залишатися у ньому тривалий час. Лариса Попроцька, Сергій Лужний, “Вісті надії”