Врятовані тварини. Раніше вони були жертвами людської жорстокості. Тепер знайшли прихисток неподалік Львова – під опікою відомого тут зоозахисника Юрія Микитюка. Цей притулок став першим приватним закладом для знедолених чотирилапих. Їхній покровитель усе створив тут власноруч. Утримувати 41 кота та 21 собаку насправді нелегко. З якими труднощами доводиться стикатися та як облаштований побут урятованих тварин, розповідають “Вісті надії”.
Фарш, печінка, курка… Термін придатності цих продуктів добіг кінця. Але для мешканців притулку це найкращий корм. Такий подарунок для тварин зробив власник одного з супермаркетів. Раніше Юрію Микитюку доводилося витрачати 7-8 годин щодня, аби зварити для своїх підопічних каші. Хоча окрім приготування їжі роботи вистачає. Тож покровитель чотирилапих тут днює та ночує.Юрій Микитюк, засновник притулку для тварин розповідає: “Важко, бо я один, бо немає помічників. Я рівень тримаю, але це повністю поглинає мій час. Я фактично не маю вільного часу. Я невиїзний не тільки за межі Львова, я й у Львів зайвий раз невиїзний”.Для котів ще 11 років тому Юрій спорудив літній вольєр. У холодну пору року він виконує для них роль прогулянкового майданчика. З самого початку притулок був задуманий як котячий дім. Покровитель пухнастиків придбав його за власний кошт.А потім, каже, незчувся, як кількість підопічних зросла. Кожна тварина має свою сумну історію.Юрій Микитюк говорить: “Це Томік, він з безпритульних. Він був ще кошенятком, коли його взяли з-під гуртожитка. Сторож не хотів, щоб там були коти, погрожував, що їх вб’є. А кіт дуже ніжний і навіть замучує поцілунками”.Трагічна доля спіткала переважну більшість тварин. Юрій рятував чимало замурованих у підвалах котів. Саме завдяки йому пухнастики отримали статус частини екології міста. Свою діяльність зоозахисник розпочав під час масових отруєнь і потаємних страт безпритульних собак. На території притулку також розміщено кладовище чотирилапих, які стали жертвами жорстокого отруєння. А тим, хто вижив, зараз нічого не загрожує. Це Юрій вважає основним своїм досягненням.“Цю лайку звати Вовча. Вовча тому, що він має типову окраску вовка. Його підібрали у Сокільниках, він був поранений у ліве плече. Постріл був з дробовика. Тривалий час у нього була рана тому, що пластмасова болонка глибоко зайшла у тканину і її рентген не показував. Довгий час ми не могли зрозуміти, чому не заживає рана. Дробинки залишилися у ній”, – ділиться засновник притулку.Утримувати 62 тварини – непросто. Виникають непередбачувані труднощі, які складно прорахувати наперед. Щоб заробити копійку, Юрій з підопічними працюють охоронцями дачного кооперативу у селі Солонка Пустомитівського району Львівської області, на території якого розташований притулок. З усім іншим допомагають добрі люди.Юрій Микитюк розповідає: “Витрачаємо багато на електроенергію, адже обігрів котів здійснюється безпечними масляними калориферами. Витрати йдуть також на дрова – на опалення. У разі сильних морозів я застосовую пічку. Траплялися перебої з харчами. Останній місяць, слава Богу, люди добрі навезли продуктів. Але бувають періоди, що бракує. Котів я годую курячими головами, шиями. Це найдешевші з курячих продуктів. Вони люблять серця, але це дорогий продукт. Хіба іноді хтось привезе – мають можливість таке скуштувати. І сухим, якісним кормом”.Лише курячих голів для котів потрібно 10 кг на день. 10-кілограмового мішку сухого корму вистачає максимум на три дні. Собаки протягом місяця споживають 15 мішків. Утім, такі смаколики повністю не покривають раціон чотирилапих друзів. Натомість Юрій у боротьбі з труднощами не здається. Догляду за тваринами присвятив себе цілком і повністю – заради них навіть відмовився від особистого життя. Головне для нього, що улюбленці у безпеці та мають прихисток, а дбайливий догляд і добрі руки допоможуть здолати усі негаразди. Лариса Попроцька, Микола Івахненко, “Вісті надії”