Відома данська компанія - виробник дитячих іграшок більше не буде наносити маркування "для хлопчиків" чи "для дівчаток". Після проведеного дослідження серед дітей віком від шести до чотирнадцяти років, спеціалісти з'ясували шкоду від гендерного маркування. Зокрема сімдесят відсотків опитаних хлопчиків боялися, що однолітки будуть над ними глузувати, якщо побачать, що вони граються з іграшками для дівчаток". При цьому дівчата, граючись в іграшки "для хлопчиків", стають більш впевненими у собі. Чи дійсно гендерні стереотипи є такими шкідливими? Та як обрати іграшки так, щоб принести дитині користь? Дивіться у сюжеті.
Маленька Софійка уважно розглядає малюнки. Дівчинці подобаються машинки, вона із задоволенням грається такими іграшками. Надія Горчинська, мама дівчинки розповідає: “Для мене це взагалі не проблема. Я думаю, що їй потрібно гратися і машинками, і ляльками, і тваринками - всім, що буде оточувати її в цьому житті і вже оточує”. Не всі батьки поділяють думку Надії. Ляльки - для дівчаток, а машинки - хлопчачі іграшки. Така думка побутує в суспільстві. Проте психологиня стверджує, що не потрібно ділити іграшки за ознакою статі. “В цьому немає ніякої проблеми, бо на першому році життя дитинку може цікавити саме цей механізм, як рухаються колеса в автомобілі, як можна навантажувати автомобіль, не зважаючи чи дівчинка, чи хлопчик. Але ці всі процеси, які за допомогою автомобіля можуть пізнавати діти, вони є корисними для того, щоб тренувати координацію хоча б рука-око” - пояснює психологиня Катерина Нещетна.Іграшка - це засіб пізнання світу, говорить пані Катерина. Граючись, дитина відпрацьовує навички, що згодом знадобляться в житті, розвивається фізично і ментально.Катерина Нещетна - психологиня: “Дитина може навчитися маніпулювати ними, може навчитися взаємодіяти з різними предметами, але через іграшку, з тими вже реальними предметами. Наприклад, вона вчиться їсти, то вона бере ложку і починає їсти ложкою, але ж вона може й годувати одразу ляльку”.Тобто хлопчик, який грається з лялькою, вчиться піклуватися про дитину. Подорослішавши, він зможе стати хорошим татом. Дівчинка, яка полюбляє “хлопчачі” іграшки, стає більш впевненою у собі. “Коли в нього є приклад реального тата, реальної мами і він може десь цей приклад відпрацювати. А він відпрацювати може тільки за допомогою іграшок на певному віковому етапі. Тобто взяти ляльку, нагодувати її, відвести в садочок”, - додає психологиня Катерина Нещетна.За 2019 рік на іграшки українці витратили сімсот сорок мільйонів доларів. Серед розмаїття пропозицій легко розгубитися. Тому лікарка говорить, що критеріями вибору мають бути такі: “Необхідно три правила використовувати. Це безпека, вік і функціональність. Якщо ми кажемо про дітей одного-двох років, вже вони ростуть, розвиваються, то можливо обрати іграшку, наприклад кубики або сортери: різного кольору, різної форми, різного розміру” - пояснює лікарка-педіатриня Ольга Логвінова.Діти старшого віку потребують забавок, щоб розвивати уяву та відпрацьовувати різні ситуації. Ольга Логвінова - лікарка-педіатриня: Якщо ми кажемо про дітей двох-трьох років, то вже ми ростемо і в нас вже іграшки, які рольові. Наприклад машинки з якимось гаражем - дитина возить, вивозить машинку. І також це іграшки, які розвиваючі. Наприклад, наліпки”.Пані Надія Горчинська говорить, що обираючи забавку для донечки, послуговується наступним: "Звертаю увагу і на ціну, щоб це була невисока ціна, щоб не хвилюватися, що дитина зламає цю іграшку, щоб вона могла спокійно нею гратися.На матеріали також - в залежності від того, яка ця іграшка. Наприклад, якщо це іграшка для купання - це має бути один матеріал, якщо для прогулянок, то інший матеріал, щоб можна було легко помити чи випрати”.У середньому батьки щодня проводять із дитиною близько години. Хоча це вдвічі більше, ніж півстоліття тому, однак недостатньо. Адже жодна іграшка не замінить особистого часу, проведеного з донькою чи сином.“Іграшка - це лише засіб пізнання світу, а основним рушієм для розвитку дитини є батьки. Через взаємодію з батьками, зі значущими дорослими, через взаємодію з однолітками пізніше вже, тоді дитина починає поповнюватися оцим досвідом, соціальними навичками і соціально емоційну поведінку вона розвиває” - наголошує психологиня Катерина Нещетна.А наша героїня Надія Горчинська мріє про таке: “Щоб дитина відчувала, що її люблять, щоб вона відчувала, що до неї небайдужі батьки. Якось дивлюсь і намагаюсь, щоб їй було цікаво”. Приділяйте увагу вашим діткам та даруйте їм любов і турботу. Інна Сокольська, Олександр Федоров, Полтава, Вісті надії