Кажани. Сучасна світова фауна налічує їх близько дев’ятисот видів. В Україні можна зустріти більше двадцяти шести. Майже всі занесені до національної Червоної книги. У людей до цих тварин неоднозначне ставлення. Вважають, що вони - страшні чи огидні. Але насправді вони приносять багато користі. Взимку кажани дуже вразливі та часто потребують допомоги людини. Що робити, якщо ви зустріли кажана та як допомогти - про це розкажуть харківські журналісти.
Кажани. Хтось ставиться до них нейтрально, хтось боїться, а дехто асоціює із персонажем коміксів. Кажани - унікальні тварини, адже це єдина група ссавців, здатних до тривалого польоту. Віталій Гуков - спеціаліст Центру реабілітації рукокрилих: “В них довге життя - до сорока років можуть жити кажани. Також досить багато різних особливостей біохімії, фізіології, також імунологія. Тобто взагалі дуже унікальна група тварин, як для науки. Як для пересічної людини, то вони з’їдають дуже багато комах”.Усі кажани української фауни - комахоїдні. За добу тварина з’їдає таку кількість комах, що дорівнює третині чи навіть половині її ваги. До прикладу, представник середнього за розмірами виду за ніч може вжити чотири тисячі комарів.Віталій Гуков - спеціаліст Центру реабілітації рукокрилих: “Також дуже багато з’їдають паразитів на полях, тобто рятують посіви аграріям. Якщо одна тваринка за сезон з’їдає до кілограма комах, то колонія сто або тисяча кажанів з’їдає відповідно сто або тисячу кілограмів комах”. В Україні найпоширенішими є руді вечірниці, яких легко відрізнити за кольором хутра. Також можна побачити пізнього кажана, іноді трапляються вухані.“Це нетопир середземноморський або ще білосмугий, тому що в нього така характерна біла смужка на крилі. Це доросла особина. Зазвичай їхня вага взимку вісім з половиною, дев’ять грамів”. Зиму кажани проводять у сплячці. Для цього вони використовують печери, дупла дерев. А також можуть селитися на горищах, балконах, тріщинах у будинках. Там їх зазвичай і знаходять люди. Однак через упередження та брак знань, часто тваринки залишаються без допомоги і гинуть. Віталій Гуков - спеціаліст Центру реабілітації рукокрилих: “Боятися кажанів не має сенсу, тому що вони не нападають на людину. Вони не будуть якось шкодити людині. Тобто спокійно оцінити ситуацію. Якщо це вдень і тварина десь відкрито лежить спить, або просто лежить на підлозі, то одразу його потрібно якоюсь рукавичкою або ганчіркою забрати і помістити в якусь коробочку”. Якщо ви знайшли кажана на землі чи підлозі, то вірогідно, тварина потребує допомоги. Особливо взимку. Обов’язково надягніть рукавички перед тим, як взяти кажана до рук. Дайте тварині води зі шприца. Годувати можна личинками борошняного хрущака і зофобаса, яких продають у зоомагазинах. А потім зверніться до спеціалістів. Робочий процес у центрі. Саме така атмосфера панує в Харківському центрі реабілітації рукокрилих. У цьому закладі вже близько восьми років допомагають кажанам. Тут тваринок доглядають, годують і лікують, залишають на зимівлю. Крім того, зоологи вивчають їхню поведінку та особливості. Поки що це єдиний подібний центр в Україні. Віталій Гуков - спеціаліст Центру реабілітації рукокрилих: “Основна задача - це порятунок тварин, які потрапили в небезпечні для життя ситуації, рукокрилих власне”. Як тільки тваринки потрапляють до фахівців, їх зважують, проводять вимірювання та оглядають. Також на кожного чіпляють спеціальне кільце. Потім їх потрібно нагодувати. Оскільки кажани звикли харчуватися в польоті, то спочатку вони не можуть їсти самостійно. Анастасія і Дар’я сьогодні вперше прийшли до центру, щоб погодувати летючих мишей. Анастасія Сахно - волонтерка: “Зараз я годую кажана. Годую його личинками і пінцетиком закладаю йому ці личинки в рот”.Дівчина розповідає, що раніше не стикалася з кажанами, а тому ставилася до них з острахом. Однак після декількох годин, проведених у центрі, ставлення кардинально змінилося. Анастасія Сахно - волонтерка: “Тобто вони викликали в мене такі враження не найкращі. Але насправді, коли з ними взаємодієш тісніше, то розумієш, що це такі самі тваринки і їх так само можна годувати, як якогось котика домашнього”. Всім, хто боїться кажанів, Дар’я радить просто познайомитися з ними поближче. Завітати до центру та спробувати погодувати тваринку. Дар’я Балюра - волонтерка: “Спочатку я думала, що вони будуть якимись непосидючими, що вони можуть там чи вкусить, чи щось таке. Але так вони дуже якісь маленькі і багато в чому нагадують дітей. Але з ними дуже цікаво працювати і це дуже цікавий досвід". Отже, щоб погодувати кажана потрібно надіти рукавичку, щоб тварина ненароком вас не поранила. Потім пінцетом взяти комаху і дати тварині їсти. Смачного! Так кажанів годують протягом тижня. А коли тваринка набирає достатню вагу, її відправляють до холодильника на зимівлю. Якщо ви також хочете стати волонтером, то завітайте на офіційну інтернет-сторінку центру. Допомагати братам нашим меншим, які потрапили в біду - почесний обов’язок людини. Адже без допомоги, тваринка просто загине. І це стосується не тільки кажанів.Інна Сокольська, Олександр Федоров, Харків, “Вісті надії”