Звернення президента Євро-Азіатського дивізіону Михайла Камінського
Весна. Ранок. Яскраво світить сонце, що сходить, мовби запрошуючи людину вийти зі свого помешкання і зайнятися повсякденною працею. Так було завжди і так буде. Але тепер – інший час. Ми боремося з хворобою, сидячи вдома, щоб відвоювати своє право знову вийти на вулицю.
Наше ставлення до ситуації може бути різним, і саме воно визначає атмосферу в душі і в домі. Світ, всесвіт звузилися до розміру квартири, будинку, дачі, кидаючи нам виклик.
Вже не одне тисячоліття людина завойовує світ. Вона відчуває себе дуже комфортно, перебуваючи далеко від дому. Тепер волею обставин, опинившись один на один із собою, починає панікувати. І як би це не було дивно, в такому стані є шанс для людини.
Біблійне вчення про взаємини людини з Богом побудоване на ідеї «повернення». Бог знає, що людина «втрачена», пішла у «далеку країну». Одяг її перетворився на лахміття, вона голодна, розбита хворобою, а пошук чогось іншого, кращого, що виникає в свідомості від спогадів слів бабусиної молитви, не припиняється ні на хвилину.
Іноді нам здається, що Бог жорстокий від того, що знову і знову нагадує нам про наш стан. Його слова можуть викликати гіркоту, але і пробуджують. Послухайте, що говорить Господь: “У що будете биті ще, коли неслухняними далі ви будете? Хвора ваша вся голова, і все серце боляще…” Ісаї 1:5, пер. Огієнка
Звернення Бога до людини завжди закінчується запрошенням повернутися до кращого. Не тільки мати, а й насолоджуватися кращою долею свого земного існування. Сьогодні ж, поступово, приходить усвідомлення крихкості, ненадійності і навіть небезпеки всього, що створено руками людини. Сам світ крихкий і ненадійний. Але чи є альтернатива?
«І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, – і стала людина живою душею. І насадив Господь Бог рай в Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив” (Бут. 2:7,8).
Чи не про це думав Ісус, коли запрошував: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я заспокою вас… І знайдете спокій душам вашим» (Мт. 11:28, 29).
Ми можемо довірити своє майбутнє в Його руки, тому що: “Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію.” (Єремії 29:11)
Хочу запросити вас, дорогі брати і сестри першими скористатися благословеннями Божого спокою і багатьох інших Його незліченних дарів. Сьогодні саме час наочно показати переваги християнського стримання, смирення, скромності, сили віри і сили Божої благодаті. Саме це може також стати кращим подарунком для ваших рідних на день прийдешній.
Як побажання, хочу нагадати, що ми були створені нашим Творцем для радості життя. А тому: «Радійте завжди в Господі і ще раз кажу: радійте» (Флп. 4: 4). «Радісне серце добре лікує…» (Прип. 17: 22 – пер. Огієнка).
Джерело: esd.adventist.org
