Це перший волейбольний табір, проведений українськими адвентистами в навчально-оздоровчому комплексі «Гармонія» під Новомосковськом Дніпропетровської області.
Сформували шість команд: Дніпро, Понорниця Чернігівської області, Вугледар Донецької області, Київ, збірна і Запоріжжя. Перше місце посіла команда Понорниця, друге – Дніпро, третє Вугледар. Шість команд були розділені на дві підгрупи по три команди. Кожна команда зіграла в своїй підгрупі по два матчі. Ті, хто зайняв третє місце, зіграли за п’яте і шосте місця. Зайняли в підгрупах перше і друге місця навхрест зіграли одну гру. Переможці у фіналі зіграли за перше і друге місця. Півфінал зіграли між собою ті, хто програв. Приз – коробка цукерок. Розповідає пастор-спортсмен Олег Назаров, організатор табору: «У Запоріжжі, Дніпрі, Харкові, Кривому Розі, Павлограді, Лозовій Харківської області молодь грає у волейбол і запрошує своїх нецерковних друзів. Була така пропозиція, щоби кожного тижня всі грали в своїх містах, раз у квартал проводити турніри, а раз на рік волейбольний табір для спілкування, навчання і змагань. Цього разу мало приїхало з тих, хто регулярно грає».Вперше в центрі «Гармонія» проходило таке численне міроприємство. Корпус був розрахований на 130 осіб, а обідало до 150 чоловік.Олег Назаров: «Чому волейбол? З командних видів спорту це найбезпечніший. Це по-перше. А по-друге, мені він подобається. Безпечний, тому що поле відокремлене сіткою. Тобто команди супротивників не перетинаються. Тільки робота зі своєю командою на своєму майданчику. Таких характеристик немає у баскетболі, футболі, хокеї, гандболі, водному поло, регбі». Задуманий як зустріч волейболістів, табір став сімейною подією. Гравці волейболісти склали від третини до чверті учасників.Анна Назарова, організатор табору: «Можливо, без своїх сімей і ці молоді люди певно б не змогли приїхати на кілька днів поза своїми відпустками».Юрій і Зоя Федорова і Вікторія Єременко проводили дитячу програму: кулінарні майстер-класи (приготування піци і солодощів), тематичну програму про здоров’я «Країна Організія», стрільбу з лука та катання на каяках – надувних тримісних човнах на веслах по річці Самарі. Весь світловий день «родзинкою» дитячої програми залишався батут.Загальний розклад: вранці пробіжка 4 км і зарядка. П’ятихвилинне «ранкове натхнення» від ще одного пастора-спортсмена Юрія Шелкунова. Сніданок. Волейбольне тренування і паралельно – дитячі локації. Обід. Далі каяки, волейбольний турнір і дитячі заняття. Потім вечірня програма і після – бесіда біля багаття.Олег Назаров: «Ми запропонували спорт і мотивацію. Тема табору – дух, душа і тіло. Їх цінність і цілісність».Андрій Бородюк, директор центру дитячого духовного та фізичного виховання «Десна» у Чернігівській області: «Уже три роки наш центр розвиває молодь через спорт. З духовної та фізичної сторони. Ми привезли 18 дівчат-підлітків, які тренуються у нашій волейбольній секції. Запитували їхні відгуки. Усім сподобалося.Кажуть, ніколи не бачили таких привітних людей: усі вітаються, вибачаються. Наші дівчата за бажанням ходять тут на вечірні програми. Їм подобаються пісні. Треба б програму конкретнішу. Більше дисципліни. Щоб у кожний момент часу відпочиваючі знали, що зараз відбувається». Для дівчат вегетаріанське харчування було незвичним, і Понорницька команда підгодовувала їх окремо. Зокрема, приготувала у лісі рибну юшку у великому казані. Борис Євлахін, керівник команди м. Вугледара Донецької області: «Важливо, що цей табір пройшов, причому на високому рівні. Дякую Олегу Назарову за організацію і підготовку фізичної і духовної частини.Корпус не розрахований на таку кількість людей. Також на таборі граючі волейболісти виявилися в явній меншості. Хочеться, щоб на волейбольний табір приїхали люди, захоплені спортом. Живу в кімнаті з підлітками, яких намагався мотивувати грати в волейбол. Але вони «у своїй темі» - грати не вміють і не хочуть».Катерина Кузьменко, активістка київського волейбольного клубу «LovePlayPray»: «Наш клуб заснований християнами. Ми євангелісти. Локдаун змушує виходити на двір. Є можливість із тренером грати. Клуб зорієнтований на ветеранів АТО. Із тих, хто з наших сюди приїхав, християн троє.Нас чимало запрошують брати участь у змаганнях. Рік тому ми зайняли друге місце серед аматорів. 80% учасників клубу – хлопці. Для Києва важливо, щоб це була природа, спорт, зарядка, гарне харчування.Ви спонукаєте нас зростати. Запросили на товариські змагання. Для нас екстрим був сюди приїхати. Автомобіль поламався. Вивих в одного хлопця стався. Ваш табір дуже на часі. Поважаємо роботу ваших організаторів. Човни, стрільба з лука, вечірні години. Насичена програма. Смачна кухня. Кухарі працюють без заміни, а це дуже тяжко. Ми мріяли отримати майстер-клас з волейболу від майстра спорту, повчитися. У мене є досвід вожатою на дитячих таборах. Ви позитивно відрізняєтеся жвавістю, простотою спілкування, повагою. Продумано настільний теніс. Кожен третій тут – хлопець чи дівчина, підійшли до мене й запитали: як ви приїхали, чи вам тут подобається. Ви не лише організатори – ставитеся радісно і відкриті до нових людей. Тричі на день пастор Юрій підходить до нас і цікавиться, чи все у нас у порядку». Андрій Погорелюк, учасник київської команди: «От би як бонус пару квадроциклів. Це додасть драйву».Олександра Кравченко, учасниця київської команди: «Початкове видовище – незавершене будівництво. Але за півгодини люди тут все перекрили. Доброта в очах, немає ніякої напруги. Тут усі рівні. Ніякого зарозумілості. Приклад сімейного відпочинку і поведінки для дітей. Висока культура відносин. Хочу приїхати із старшим сином. Буду рекомендувати, якщо будете ще таке проводити. Моя дочка від табору у захопленні. Це її стихія. Мені подобається, що у вас нікого не змушують вірити».Вадим Кордос, координатор міжнародної організації «Атлети в дії» в Україні, майстер спорту з греко-римської боротьби: «Для першого волейбольного табору оцінка «чудово».Що можна зробити краще? Не було тренувань, яких чекали спортсмени.Мені подобається, коли християни грають у волейбол. Він дає згуртування команді. Вчить підтримувати один одного. Ми бачимо на спортивному майданчику, хто є хто. Характер розкривається. Можна загнобити людини, можна підтримати. Завжди потрібно молитися про Божу присутність у серці гравців на спортмайданчику.Кажуть, що спорт провокує агресію. Але агресія виходить від нас. Чи зуміємо ми стримати агресію, підкоримо її Богу – ось завдання. Про це і говорить апостол, закликаючи «невпинно молитися». У будь-якому виді спорту, в тому числі в боксі, виграє той, хто збереже холодний розум. У кого психіка на високому рівні. Важливо не піддатися емоціям і виконати настанови тренера.Нам би створити християнську спортивну лігу. Щоб спортивні капелани могли працювати зі спортивними командами. Цим ми можемо завоювати серця інших людей.Бог говорить до Мойсея: Що у тебе в руці? Посох. Цим посохом ти будеш творити чудеса. На спортмайданчику у тебе ракетка або тенісний м’яч. І це засіб, яким ти можеш послужити іншим.Треба продовжувати. Потрібен відділ спортивного служіння. У громадських контактах спорт виступає на першому місці. У скандинавських країнах 75-80% населення займається спортом. Якщо ми не протягнемо руку спортсменам, якщо будемо далекі і не будемо розвивати спорт у церкві, то втратимо великі можливості».Текст – Максим БалаклицькийФото – Ксенія Лагуніна
