Хтось скаже: а що не зрозуміло з Пасхою? Треба казати «Христос воскрес», йти до церкви, щоб святити кулічі, паски. Споконвіку наші предки з цим асоціювали свято Пасхи. Але Святе Письмо каже: Освяти Ти їх правдою! Твоє слово – то правда. (Iвана 17:17)
Всі, хто вірить Біблії, будують свою віру на ній, бо Сам Ісус каже, що «Твоє слово – то правда»Коли Пасха за віруваннями багатомільйонної армії католиків, православних, а також і немалої групи протестантів є святом воскресіння Христа, то логіка підказує і те, що святкування цього свята повинно проходити на основі Слова Господа, бо: хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його! Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити. (Iвана 12:48,49) Тому свято Пасхи повинно бути проаналізоване з точки зору Святого Письма, бо навіть Христос, судячи з наведеного тексту, нічого не говорив від Себе.Але і католицизм, і православ'я приділяють велику увагу переданню церкви. Католики вважають передання рівним Писанню, а православні вважають Писання частиною передання. Таким чином, одна церква вважає сказане Богом через пророків, Христа та апостолів рівним сказаному на соборах та у висловах святих отців. Інша вважає останнє вище сказаного пророками та апостолами.Проаналізуємо ідеологію Пасхи зі сторони православ'я та подивимось, що таке Пасха на основі того, що казав Ісус: «Твоє слово – то правда».На інтернет ресурсі «УП Життя» є стаття Марії Биби: «Пасха, паска, куліч, рецепти і правила випікання», в якій читаємо: «Сьогодні можна почути, що всі ці три слова вживаються на позначення одного й того самого – Великоднього хліба. Однак між цими поняттями є й певна, хоча і несуттєва, різниця.Так, пасха – це великодня страва, виготовлена з сирого чи вареного сиру та спресована у формі обрізаної піраміди, що символізує гріб Господній, та з літерами "ХВ", що має означати перемогу Христа над смертю та його Світле Воскресіння.А от паска і куліч – це пасхальний хліб, що робиться з борошна з додаванням інших інгредієнтів. Відрізняються вони, власне, лише стилем оформлення. Паску вправні господині прикрашують різними символами, візерунками тощо. А от куліч просто приливають білою глазур'ю, яку зазвичай роблять зі збитого із цукром білка, та присипають цукром.Здавна випікали паски трьох видів: білу, жовту і чорну. Білі були присвячені тим душам, які вже відійшли в інший світ. У них майже не додавали яєць.А от у жовті, присвячені сонцю, вбивали багато яєць, тому вони й були жовтого кольору.Чорні ж паски були для самих себе. Адже живі люди ходять по чорній землі, тому і паски для себе робили із житнього борошна, аби теж були чорні. Готові паски завжди ставили в східному кутку будинку, що символізувало приношення певної жертви. Після того, як виймали готову паску, в піч засовували руки і казали: "Дай Боже рукам таку ж силу і таку ж міць, як тим пасочкам". А потім намагались підняти до печі ноги, і також примовляли: "І ноги зроби такі красиві і здорові, як ці паски". Вважалося, якщо так зробити, то Бог пошле здоров'я на цілий рік", – каже господар музею.Існує переконання, що традиція пекти паски походить ще з дохристиянських часів. Однак настоятель Іоанно-Богословського храму на Одещині отець Василь розповідає, що традицію освячувати хліб під час великодньої Літургії започаткували ще апостоли. На знак незримої присутності серед них Спасителя вони залишали за столом під час трапези вільне місце і клали перед ним хліб (грецькою – "артос"). Куліч, або ж паска – це і є домашній еквівалент артоса, що досі залишається одним із найдавніших символів Воскресіння Христового. (1)Таким чином, ми бачимо, що навіть у самому процесі випічки існують дохристиянські, язичницькі мотиви, навіть щось подібне замовлянню на здоров’я рук, ніг. Сам опис куліча, политого білою глазур’ю, вказує на те, що він символізує старий язичницький символ чоловічої сили, яка обожнювалась навесні, символізуючи родючість, яка мала величезне значення для виживання у ті часи.І хоч отець Василь з Одещини намагається показати започаткування православної Пасхи з часів апостолів, на язичницьке походження свята вказує і православний богослов Олександр Мень в його книзі «Православне богослужіння»: «Накладення церковних свят на священні часи древніх культур св. отці розглядали як усвідомлений акт Церкви, бажаючої зв’язати елементи цих культур з новим християнським способом життя.Крім свят, віднесених до певних чисел, існують і такі, дати яких кожного року переміщуються. Мова йде про «пасхальний цикл», тобто свята, пов`язаних зі світлим Христовим Воскресінням, Пасхою.У Старому заповіті Пасха святкувалась у 14 день місяця нісана. Та через наявність в Ізраїлі декількох календарів рада богословів кожного року встановлювала дату свята (по першому весняному новомісяччю) В залежності від Пасхи обчислювалось і свято П’ятидесятниці.Хоч обряди юдейської Пасхи відобразились у християнській літургії, однак сама Пасха Христова по суті вже зовсім інше свято, не маюче аналогів у біблійній традиції. Чому у такому разі прийнято «обчислювати» час новозавітної Пасхи, як це робилось для Пасхи юдейської? Справа в тому, що через календарні труднощі Церква до шостого сторіччя не намагалася датувати час смерті та воскресіння Господа. Та з Євангелій було відомо, що воно співпало з днями старозавітної Пасхи. Доводилось орієнтуватися саме на це свято для визначення терміну Пасхи Нового заповіту. У підсумку знадобились складні обчислення, які і створили принципи церковної пасхалії. Вона розповсюджувалась на весь цикл «перехідних» свят та пам'ятних днів. (2)Таким чином, фрази отця Меня: «Хоч обряди юдейської Пасхи відобразились у християнській літургії, однак сама Пасха Христова по суті вже зовсім інше свято, не маючий аналогів у біблійній традиції» достатньо для християнина, який вірить словам Спасителя «Твоє слово – то правда», щоб шукати іншої Пасхи, не змішаної з язичницькими коріннями.Цьому питанню ми і присвятимо наше подальше дослідження, питанню виявлення правди і того, як святкувати Пасху Христа сьогодні.Перш за все, що таке свято Пасхи у Старому Заповіті, бо саме таку Пасху святкував Христос з апостолами і саме на цю Пасху Він був розп’ятий. Пасха Старого Заповіту вказує не на воскресіння, а на смерть жертви заради життя перворідних у тих родинах, які повірили Слову Господа.Дев’ять кар від Господа, посланих на Єгипет, щоб спонукати фараона відпустити Божий народ, не торкалися землі Гошен, де жили євреї та не змінили думку фараона, який не хотів підкорятися Богу, вважаючи себе богом, що з точки зору єгиптян було нормальним явищем. Бо за їх віруваннями фараони під час обрядів інтронізації за молитвами й магічними діями жреців набували божої природи і сили.Десята кара була направлена на всю землю єгипетську разом з землею Гошен. Таким чином, випробування віри торкалось і народу Божого: І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма єгипетськими богами вчиню Я суд. Я Господь! (Вих. 12:12)Захиститися від кари над перворідними можливо було тільки при одній умові: І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи: Оцей місяць для вас початок місяців. Він вам перший між місяцями року. Скажіть усій ізраїльській громаді, говорячи: У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня за домом батьків, ягня на дім. А коли буде той дім замалий, щоб з'їсти ягня, то нехай візьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдою своєю полічиться на те ягня. Ягня у вас нехай буде без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз. І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його цілий збір Ізраїлевої громади на смерканні. І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них. І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спечене на огні, та опрісноки. Нехай їдять його на гірких травах. Не їжте з нього сирового та вареного, звареного в воді, бо до їди тільки спечене на огні, голова його з голінками його та з нутром його. І не лишайте з нього нічого до ранку, а полишене з нього до ранку спаліть на огні. А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. Пасха це для Господа! І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма єгипетськими богами вчиню Я суд. Я Господь! І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згубної порази, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї. (Вих.12:1-13)«Пасха» на давньоєврейській мові однокореневе зі словом «пасах», що означає «проходити повз».Це пасхальне служіння тепер треба було проводити кожного року: І стане той день для вас пам'яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його! Сім днів будете їсти опрісноки. Але першого дня зробите, щоб не було квашеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, від дня першого аж до дня сьомого, то буде витята душа та з Ізраїля. А першого дня будуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що їсти кожній душі, те єдине робитимете ви. І ви будете додержувати опрісноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І будете додержувати того дня в ваших родах, як постанови вічної. Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця будете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця. Сім день квашене не буде знаходитися в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде витята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед приходьків, чи то тих, хто народився у краї. Жодного квашеного не будете їсти в усіх ваших оселях, будете їсти опрісноки! (Вих. 12:14-20)Таким чином, Пасха – це назва ягняти, кров'ю якого мазали одвірки у домах, щоб Господь, побачивши цю кров, пройшов повз цих домівок. Це свято з цього часу стало першим святом у релігійному календарі кожного року, вказуючи на Христа, Який повинен був Своєю кров'ю викупити від гріха та вічної смерті кожного віруючого.Таким чином, те, що звершилось на Голгофі і було тією подією, на яку вказувала старозавітня Пасха, бо то був прообраз не тільки виходу з Єгипту з живими первістками, а й прообраз спасіння від гріха, від життя без Бога.Це був день вступу народу Божого у Завіт з Богом, Який далі бажав вести і направляти Свій народ. Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений. Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди! (1Кор. 5:7,8).Це пряма вказівка на суть старозавітньої Пасхи. Пасха для нас стає постійною дією Христа в нашому серці, тим, що на духовному рівні ми споживаємо постійно, маючи стосунки із Христом, у яких ми маємо очищення від гріхів, усиновлення Богом та вічне життя.Обрядом, який вказує на спомин про цю подію, є служіння Вечері, яке запровадив Сам Господь на тій пасхальній вечері: Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб, подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ламається. Це робіть на спомин про Мене! Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене! Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде. (1Кор. 11:23-26) Після Голгофи не потрібне ягня, яке і звалося Пасхою, бо Ягня з неба принесло Себе у жертву за кожного, хто вірує. Символами Христа померлого та воскреслого тепер стають прісний хліб, бо то були опрісночні свята та виноградний сік, бо на жертівник цілопалення не можна було приносити нічого квасного: Кожна хлібна жертва, яку принесете Господеві, не буде зроблена квашена, бо все квашене й усякий мед не спалите з нього огняної жертви для Господа. (Лев. 2:11)А ще перед тим, як їсти з учнями Пасху, Христос започаткував служіння омивання ніг: Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам? Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є. А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив. (Iвана 13:12-15)Православ’я частково привнесло служіння Вечері в служіння євхаристії – причастя, коли людині пропонують прийняти Тіло та Кров Христа. У православній традиції хліб (квасний), та вино (квасне, розбавлене водою) по молитві священника на містичному рівні стають Тілом та Кров’ю Господа.Про це ми читаємо у того ж отця Меня: «Він (священник) хрестоподібно осяює діскос зі словами: "Створи хліб цей чесним Тілом Христа Твого, амінь" і потім, говорячи: "А те, що в чаші цій, чесною Кров'ю Христа Твого, амінь", а потім – всю Трапезу: "Приложивши Духом Твоїм Святим, амінь, амінь, амінь!" Таїнство звершилось. Вже не просто хліб і вино на престолі, Вони містична Кров та Плоть Боголюдини, Який прийшов у світ. Вівтар храму стає одночасно і сіонською світлицею, і Голгофою...»Євхаристія супроводжується багатьма обрядами, на які нема натяку у Святому Письмі. Перед нею віруюча людина повинна пройти тайну сповіді, що теж немає підтвердження в Біблії, бо сповідь закінчується відпущенням гріхів священником, що протирічить словам Святого Письма: Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! (Матв.9:6).Священника повноваженнями Христа наділяє церква, а не Бог. Таким чином, православна традиція розділила Пасху старого Заповіту на Літургію з Євхаристією, яка проводиться щонеділі, та пасхальні свята один раз на рік.Ми побачили, що Святе Письмо не підтримує таке розділення, бо Сам Христос встановив замість Пасхи Старого Заповіту служіння Вечері. Тим більше, що ми побачили відступлення від Святого Письма у самих обрядах і Євхаристії, і Пасхи, на що натякає Олександр Мень у книжці «Православне богослужіння».Ми розуміємо, що як у Старому Заповіті віруючі, з'їдаючи ягня, ототожнювали себе з ним, сприймаючи його кров, як пролиту за себе. Так і в Новому Заповіті віруючі, приймаючи хліб і вино Вечері, ототожнюють себе з Христом, підтверджуючи віру у те, що Він живе в них через Святого Духа. Участь в омиванні ніг (це служіння в православ'ї та католицизмі виконують тільки найвищі ієрархи) теж ототожнює із Христом у Його бажанні служити людству.