Щонайперше, варто вказати, що українське суспільство стабільно зберігає високий рівень демонстрації релігійності — близько 70% населення вважають себе віруючими.
За даними соціологічних опитувань Центру Олександра Разумкова, нині, до протестантського напрямку себе відносять 1,5 відсотків респондентів (2020), що трохи менше, ніж у 2019 році (1,8), але в цілому, значних відмінностей ми не спостерігаємо. Так само, майже незмінною залишається інституалізована частка протестантських громад на релігійній мапі України.Спираючись на дані Державної служби України з етнополітики та свободи совісті про мережу релігійних організацій на 1 січня 2021 року, можна стверджувати, що протестантський сегмент релігійної мапи України вже склався та залишається більш-менш стабільним. Звісно, мережа дає нам кількісні показники лише за громадами, але загальна картина вимальовується наступним чином. Із загальної кількості релігійних організацій, яких на теренах України у 2021 році нараховується 37049, протестанти складають 10774 — це 29%. Питома частка протестантів в загальній кількості релігійних громад, майже не змінилася у порівнянні з минулим 2020 роком — тоді загальна кількість громад сягала 36796, а протестанти становили 28,9% (або 10635) від загальної кількості.Найвища динаміка зростання громад фіксується у Свідків Єгови. Приріст за минулий рік склав 31 громаду — з 897 (2020) до 928 громад (2021). Можна припустити, що одним з факторів, які вплинули на збільшення чисельності цього релігійного напрямку стало широке висвітлення в інфо-просторі подій 70-річної історії, які стосувалися депортації Свідків Єгови до Сибіру під кодовою назвою «Операція «Північ». В рамках відзначення роковин у квітні 2021 року було проведено низку заходів, зокрема й науково-практичну конференцію «Операція «Північ», з залученням широкого кола як українських, так і закордонних науковців, а також держслужбовців, депутатів та ін. Окрім того, до Свідків Єгови прикута увага у зв’язку з грубим порушенням їхніх прав і свобод у Російській Федерації, через заборону та ліквідацію діяльності Церкви Свідків Єгови. Кампанія з переслідування засуджена з боку низки міжнародних організацій — Організації Об'єднаних Націй (ООН), Ради Європи, Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), Європейського Союзу та окремих держав, зокрема Німеччини, Сполучених Штатів Америки та ін.На жаль, частина дослідників релігій в Росії, на відміну від українських релігієзнавців, вважає Свідків Єгови сектою, тому ці підвалини наукового перекосу своїм наслідком мають продовження в судових позовах до Свідків Єгови за їхню релігійну діяльність.Зберігається динаміка зростання й у середовищі християн віри євангельської — це 78 громад (з 2974 у 2021 р. до 3052 у 2021 році). Лідером по приросту вважається Українська церква християн віри євангельської — 25 громад (з 1759 у 2020 до 1784 у 2021). Ймовірно така динаміка обумовлюється, серед іншого, й активною позицією в українському суспільстві старшого єпископа церкви — Михайла Степановича Паночка. Інші громади християн віри євангельської демонструють набагато стриманіші результати, зберігаючи свої минулорічні показники.Невеликий приріст релігійних організацій можемо спостерігати в середовищі баптистів — 21 громада (з 3034 у 2020 році до 3055 у 2021 р.)По одній громаді додалося у середовищі лютеран — 86 і 87 громад відповідно, та реформатів — 133 і 134 громади. На шість громад збільшилася чисельність релігійних організацій євангельських християн — 382 і 388, відповідно. А адвентисти — зменшили на одиницю кількість своїх громад — 1085 у 2020 р., а нині — 1084.Не отримує статистичного підтвердження усталена думка про найвищу динаміку зростання чисельності організацій харизматичного типу, — за минулий рік їм вдалося збільшити чисельність лише на 1 громаду (з 1596 у 2020 до 1597 у 2021 р.). Йдеться вже більше не про кількісне зростання, а якісні зміни — активна інституалізація та розбудовування релігійної інфраструктури.Цей рік означився для харизматів подією, яка, певним чином, єднає їх зі Свідками Єгови. Йдеться про те, що Генпрокуратура Російської Федерації внесла до списку «небажаних» на своїй території релігійні організації харизматичного спрямування з України. До них віднесено:● Духовне управління євангельських християн Української Християнської Церкви «Нове Покоління»;● Духовний навчальний заклад Міжнародний Біблійний Коледж «Нове Покоління».Окрім цих організацій, до списку потрапили й релігійні організації з Латвії, які генетично пов’язані з українськими, через лідера харизматичного руху з Латвії — апостола Олексія Лєдяєва. Це — міжнародний християнський рух «Нове покоління» та Євангельська християнська церква «Нове Покоління».Таке рішення генпрокуратури пояснюється тим, що діяльність цих релігійних організацій начебто «становить загрозу основам конституційного ладу й безпеки Російської Федерації». Формальними причинами, на нашу думку, можуть виступати як доктрина О.Лєдяєва про «Новий світовий порядок», — яка вже давно викликає неоднозначну реакцію навіть в середовищі самих харизматів, — так і той факт, що українські церкви «Нового покоління» артикулюють свою проукраїнську позицію. Однак, пов’язуючи цей факт із забороною Російською Федерацією діяльності Свідків Єгови, можемо говорити про реалізацію країною-агресором загальної антиамериканської, антизахідної та антиукраїнської політики, що може мати свої подальші наслідки — аж до заборони діяльності Церков «Нового покоління» та проголошення їх екстремістськими.Перейдемо до внутрішніх чинників, якими ми означили, в першу чергу, політичні зміни в країні. Тут констатуємо активність участі церков та релігійних організацій у виборах до органів місцевого самоврядування. Зокрема, відомо, що серед кандидатів від «Європейської солідарності» балотувалися священники Православної церкви України (ПЦУ), від «Опозиційна платформа — За життя» (ОПЗЖ) — Українська православна церква (Московський патріархат).За даними Центру Олександра Разумкова від різних протестантських організацій балотувалися від 1000 до 1500 кандидатів, багато з яких увійшли до місцевих рад, а мером Рівного став пастор, президент Рівненської духовної семінарії та академії Християн Віри Євангельської, учасник громадської спілки «Всеукраїнський собор», який балотувався від партії «Європейська Солідарність». Така позиція в середовищі протестантів засвідчує усвідомлення того факту, що зміна політичної ситуації в країні не відбудеться лише за умови державних реформ. Потрібна міжконфесійна взаємодія євангельських спільнот, усвідомлення необхідності власного оновлення й активного залучення мирян у життя громадянського суспільства. З огляду на сказане, варто згадати, що 12.06.2021, після тривалої перерви через всесвітню пандемію, відбулася важлива об’єднувальна подія, де вагоме місце посідали саме протестантські громади. Це — Національний День молитви за Україну, коли парафіяни понад 20-ти союзів та християнських громад єднаються у молитві за Україну. У 2020 році вперше Національний день молитви транслювало Телебачення Віковічного Слова (EWTN Україна1) — представництво всесвітньої католицької телемережі в Україні. Так, тут були представлені й православні, та католики. Але більшість перших осіб — лідерів церков і об’єднань, була все-таки від протестантів. Як зазначається на офіційній сторінці «Учасникам молитовного заходу презентували Рукописну Біблію, яка стала символом єднання нашої країни навколо Божого Слова. Впродовж останніх трьох років близько 32 000 мешканців України змогли долучитися до переписування цього фоліанту». Фактично, цей захід об’єднував учасників більшості релігійних об’єднань з вагомою протестантською складовою, що діють на теренах України — Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), Рада Євангельських Протестантських Церков України (РЄПЦУ), Українська міжцерковна рада (УМР) тощо. Звичайно, що кожне з об’єднань проводить і свою роботу.Важливою на теренах України являється діяльність ВРЦіРО (Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій), яка відзначала в цьому році 25 років своєї діяльності. ВРЦіРО охоплює 15 церков і релігійних організацій та 1 міжцерковну організацію. Рада Церков представляє понад 95% усіх релігійних організацій України, її важливі здобутки висвітлено у збірнику документів, підготовленому секретаріатом ВРЦіРО до 25-літньої дати від дня заснування цієї організації. Видання обсягом у 420 сторінок об’єднує в собі більшість документів Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій з часу її заснування (1996 р.) до липня 2021 року.Цей збірник є в електронному варіанті на сайті Інституту релігійної свободи, де можна детально ознайомитися з розвитком діяльності ВРЦіРО і хронологією прийнятих документів. За період 2020—2021 ВРЦіРО зробила 26 заяв і пропозицій у восьми напрямках діяльності українського суспільства, зокрема:► щодо розвитку державно-церковних відносин (Звернення ВРЦіРО до Прем'єр-міністра України Шмигаля Д.А. про зустріч (повторне звернення; 22 травня 2020);Звернення ВРЦіРО до Президента України Зеленського В.О. про зустріч задля обговорення актуальних суспільних проблем (4 червня 2020);Звернення ВРЦіРО до Голови Верховної Ради України Разумкова Д.О. про актуальні питання державно-конфесійних відносин (27 липня 2020);Комюніке ювілейного засідання ВРЦіРО, присвячене 25-річчю її діяльності (24 червня 2021),► щодо утвердження справедливості (Звернення ВРЦіРО щодо розв’язання проблеми невинно засуджених (9 червня 2021),у зв’язку з агресією Росії проти України (Заклик ВРЦіРО до миру, 12 квітня 2021),► на захист сім’ї та дітей (Резолюція учасників телемарафону «Україна за сім'ю», 7 червня 2020);Звернення ВРЦіРО про необхідність протидії домашньому насильству в Україні (1 грудня 2020);Звернення ВРЦіРО до Прем’єр-міністра України про виклики, пов’язані з демографічною кризою в Україні (23 квітня 2021);Звернення ВРЦіРО про гідність та велич дару людського життя (31 травня 2021);Маніфест ВРЦіРО на захист прав дітей і сімей (6 червня 2021),► щодо гендерної ідеології (Звернення ВРЦіРО про скасування незаконного наказу Мінсоцполітики щодо гендерних підходів під час розроблення нормативно-правових актів (2 квітня 2020);Пропозиції ВРЦіРО до проєкту нової редакції Національної стратегії у сфері прав людини (12 червня 2020);Звернення ВРЦіРО до Прем'єр-міністра України про ризики ратифікації Стамбульської Конвенції (5 серпня 2020);Звернення ВРЦіРО до Президента України Зеленського В.О. про участь України в міжнародному Партнерстві Біарріц (24 вересня 2020);Звернення ВРЦіРО до Президента України Зеленського В.О. про недоцільність ратифікації Стамбульської Конвенції (7 травня 2021),► у сфері охорони здоров’я (Заклик ВРЦіРО до українського народу щодо профілактики поширення коронавірусу (16 березня 2020);Заклик ВРЦіРО до загальної молитви та посту за Україну (23 березня 2020);Звернення ВРЦіРО до Рада національної безпеки і оборони (РНБО) про врахування особливостей функціонування релігійних організацій у разі введення надзвичайного стану (23 березня 2020);Звернення ВРЦіРО до Прем’єр-міністра України про адаптивне застосування карантинних обмежень (7 травня 2020);Заява ВРЦіРО у зв’язку зі звинуваченнями МОЗ у поширенні COVID-19 у західних областях України (5 серпня 2020);Звернення ВРЦіРО до Прем’єр-міністра України про збалансований підхід до впровадження нових карантинних обмежень (13 листопада 2020);Заява ВРЦіРО щодо початку процесу вакцинації від COVID-19 в Україні (24 лютого 2021),► щодо окремих законодавчих ініціатив (Звернення ВРЦіРО до Верховної Ради України про неприпустимість ухвалення законопроєкту No 2713-д на підтримку азартних ігор та лотерей (2 березня 2021);Звернення ВРЦіРО до Верховної Ради України щодо реформування територіальної організації виконавчої влади в Україні (9 березня 2021);Звернення ВРЦіРО про відхилення законопроєкту No5488 щодо боротьби з проявами дискримінації (4 червня 2021),► Документи Комісії ВРЦіРО з питань соціального служіння (Стратегія церков і релігійних організацій України у сфері громадського здоров’я та протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу (11 березня 2020),► Звернення з різних соціальних проблем (Звернення ВРЦіРО з нагоди Всеукраїнського дня довкілля і 35 річниці Чорнобильської катастрофи (16 квітня 2021).Назагал, ВРЦіРО являється авторитетним суб’єктом громадянського суспільства, який активно присутній в суспільному житті, але з іншого боку, ВРЦіРО, демонструючи тенденцію інклюзивізму, ризикує перетворитися на закриту систему, своєрідний «клуб за інтересами», куди не допускаються нові члени. Нині, поза залученням до цієї організації залишається низка релігійних меншин, зокрема й протестантського спрямування. Наприклад, релігійні організації харизматичного спрямування, яких на теренах України нараховується сьогодні — 1597, — а це 4,3% від загальної мережі кількості релігійних організацій. Можливо надалі ситуація зміниться й харизмати, запропонувавши певну організаційно-об’єднувальну модель, яка представляла б їх інтереси, зможуть стати членом ВРЦіРО.Своєю чергою Рада євангельських протестантських церков України (РЄПЦУ) — регулярно проводить зібрання та підіймає запитання, важливі для суспільства, для релігійних людей та ті, які проходять через обговорення, практично в усіх протестантських об’єднаннях. Це, зокрема стосується Стамбульської конвенції — Рада Євангельських Протестантських Церков України закликає уряд вдосконалювати власне законодавство з протидії домашньому насильству та насильству проти жінок, як це роблять інші країни Європи, які відмовилися від ратифікації Стамбульської конвенції. РЄПЦУ не підтримує ініціативу щодо легалізації канабісу та просить про те ж Верховну Раду України (ВРУ). Також РЄПЦУ застерігає від триваючої секуляризації вітчизняної освіти та школи, системне витіснення традиційних цінностей українського народу та поступове заповнення утвореного вакууму ідеями лібералізму та гендерною освітою. Взагалі освіта й виховання — важливі складові діяльності протестантських громад і їхніх об’єднань. Для РЄПЦУ важливо проводити й підтримувати практичні заходи з виховання суспільства, його молодого сегменту, зокрема, через такі конференції, як у Дубно: «Покликання. Професія. Віра», де християнські служителі та підприємці вчили молодь, як робити професійну кар’єру та залишатися християнами. У міжнародному просторі РЄПЦУ реагує на важливі події, зокрема, через підтримку Євангельських Церков Білорусі, які оголосили піст та молитву про свою країну.Маркером якісних змін євангельських спільнот у напрямі впливу на державотворення можна вважати формування громадської спілки «Всеукраїнський Собор», зареєстрованої 22.01.2019 року у День Соборності України. Вона заснована членами Ради Євангельських Протестантських Церков України та Української Міжцерковної Ради, яка об’єднала християнські церкви навколо ідеї євангельського шляху розвитку України.Координатором цієї громадської організації став керівник РНБО О.Турчинов.До керівного органу ввійшли:- Голова Всеукраїнського Союзу Церков євангельських християн-баптистів С.В. Антонюк,- Старший єпископ Української Церкви Християн Віри Євангельської М.Паночко (але є інформація, що на цей момент М.Паночко залишив лави спілки),- Старший єпископ Об’єднання християнських церков «Нове покоління» в Україні А.Тищенко.Для спілки ключовими визначаються утвердження християнського світогляду українського народу, серед політиків та управлінців, а також в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, формування культури неприйняття корупції тощо. У лютому 2020 р. Громадська спілка «Всеукраїнський Собор», до якої входять представники протестантських євангельських Церков та відомі релігійні та громадські діячі, закликали Президента України невідкладно скликати засідання Ради національної безпеки та оборони України, присвячене протидії демографічній кризі в нашій державі. Ймовірно, що Громадська спілка «Всеукраїнський Собор» — посилюватиме свою присутність у суспільстві, принаймні, це було б на часі, позаяк широка палітра релігійних організацій України не охоплена жодним об’єднанням.Діяльність Української Міжцерковної ради (УМР) висвітлюється на сторінці ФБ https://www.facebook.com/umrada.org/Мабуть, тут вартує вказати на два проблемні моменти, актуальні на даний час, і обидва вони стосуються харизматичних церков, які перебувають у складі УМР. Щонайперше, загострилася проблема реалізація соціального служіння нарко- і алкозалежним, через діяльність реабілітаційних центрів. З цією метою була проведена акція «Шлях незалежних». Її ідея зародилася у Тернополі як відповідь на необ’єктивні, на думку членів харизматичної церкви, рішення місцевої судової гілки влади. В результаті, 15 липня 2021 стартував автомотопробіг членів харизматичних церков по обласних центрах України, з метою «привернути увагу українців до проблеми наркоманії й алкоголізму в країні, та успішної діяльності реабілітаційних центрів у подоланні цього лиха». В акції взяли участь, в першу чергу ті з членів церкви, хто звільнився від алко- та наркозалежності саме завдяки діяльності християнських реабілітаційних центрів.Свої основні тези члени церкви проголошували в обласних містах в ході автомотопробігу. А це — Маріуполь, Тернопіль, Львів, Миколаїв, Одеса, Умань, Вінниця, Хмельницький, Чернівці, Івано-Франківськ. Суть меседжів, які намагалися донести до влади учасники акції наступні:- привернути увагу до результатів діяльності християнських реабілітаційних проєктів за роки незалежності України, підтвердженням чого слугує велика кількість членів церкви, які готові публічно засвідчити своє звільнення від згубних залежностей;- закликати владу до посилення боротьби з наркоторгівлею та збільшення кримінальної відповідальності наркодилерів;- акцентувати на чинні випадки втручання чиновників в діяльність християнських реабілітаційних центрів, пов’язану з цим бюрократичну тяганину державних структур, а також вторгнення та провокації з боку силових структур;- ініціювати низку законодавчих проєктів для юридичного захисту соціального служіння харизматичних Церков, а також зміну в законодавстві стосовно алко- та наркозалежних людей для надання їм подальшої реабілітаційної допомоги.Автопробіг «Шлях незалежних», після відвідування Києва, пролягав через Житомир, Луцьк, Рівне, Полтаву, Харків, Дніпро, Запоріжжя. Існують певні спроби щодо урегулювання цього питання — від місцевого рівня до розгляду у законодавчому полі. Але до вирішення справа ще не дійшла. З одного боку, існує ризик обмежень пересування та свободи людини з боку служителів церкви, а з іншого боку, занадто очевидним є тиск поліції на реабілітаційні центри. Протестуючи, представники харизматичних церков оприлюднили нове звернення до Президента України та органів центральної влади з проханням захистити релігійні меншини від поліційного свавілля. Загалом це звернення підписали понад 50 релігійних та громадських організацій.Серед чинників, які, на нашу думку, спричиняють найбільший вплив на динаміку та якісні зміни в протестантському середовищі необхідно виокремити глобальний характер пандемії COVID-19, що поділив світ на «до» й «після».Тут варто вказати, що практично всі лідери протестантських громад та об’єднань продемонстрували виважену та відповідальну позицію, консолідовану з позицією держави у питаннях запобігання захворюваності на COVID-19. В За́собах ма́сової інформа́ції (ЗМІ), соцмережах, онлайн-проповідях, вони закликали своїх вірян дотримуватися карантинних заходів.Важлива увага була спрямована на забезпечення продуктами, медичною допомогою найуразливіші верстви вірян, зокрема людей похилого віку тощо. Окрім того, прищеплюється практика соціального дистанціювання при різних формах взаємодії віруючих — від богослужінь до повсякденного життя, відбувається розвиток «цифрової» церкви та «цифрового» богослів'я — як відповіді на виклики пандемії. В умовах COVID-19 почали кристалізуватися нові форми міжконфесійної взаємодії, породжувані ситуацією обмеженості карантинних заходів, пошуком нових шляхів спілкування з паствою за допомогою досягнень інформаційних технологій. Молитви on-line, проповіді та інші форми спілкування, що проводяться однією протестантською конфесією та являються доступними в мережі інтернет, підхоплюються віруючими не тільки своєї конфесії, а й іншими громадянами, незалежно від їх віросповідання. Така ситуація, як показала практика, активізує, в першу чергу, молодь, що має вільний доступ до інформаційних мереж та інтерес до пропонованих тем, що продукується релігійним сегментом. До слова відзначити, що теологічні розбіжності, за цих умов, дещо втратили свою гостроту, поступившись місцем проблемам, пов'язаним з життям в умовах COVID-19 і соціально-євангелізаційним питанням, що є насущними повсякчас. Так, коротко, можна схарактеризувати глобальний чинник впливу на протестантські конфесії та, власне, їх реакцію.Отже, в якості короткого підсумку зазначимо, що наскрізними питаннями, які обговорюються у середовищі протестантських об’єднань, є питання, які стосуються традиційних цінностей сім’ї, освіти та виховання дітей, гендерної ідеології, соціального служіння. Важливим залишається питання агресії Росії проти України та прагнення України зберегти свою територіальну цілісність. Тобто, попри конфесійні, організаційні та інші відмінності, протестантам є, що сказати сьогодні суспільству та є, куди докладати свої зусилля, задля спільного блага українського суспільства.Віта Титаренко, релігієзнавиця, доктор філософських наук, старший науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України#тижденьподяки2021______________________________1 The Eternal Word Television Network, EWTN — американська католицька медіамережа, яка транслює та розповсюджує теле- і радіопрограми, видає друковані видання тощо. Вона була заснована в США Матір'ю Марією Анжелікою від Благовіщення, PCPA (справжнє ім’я — Рита Антуанетта Ріццо) у 1980 р. Телевізійне мовлення почалося 15 серпня 1981 р. з гаража Монастиря Богоматері Ангелів в Айрондейлі, штат Алабама. (Монастир теж був заснований Матір'ю Анжелікою в 1962 році) Нині телебачення EWTN доступне в понад 150 млн помешкань в 140 країнах світу.Мережа не має власників чи акціонерів, лише засновників. Станом на 2018 рік президентом EWTN є Майкл Ворсоу (англ. Michael P. Warsaw). Більшість фінансів EWTN отримує від пожертв глядачів. EWTN є членом Всесвітньої католицької асоціації з комунікацій.