Під Богуславом на Київщині, біля села Мисайлівка, з 3 по 8 серпня відбувся слідопитський табір «Останній герой», який розташувався в гарному місці – в лісі, неподалік від річки Рось.
Табір об'єднав слідопитів з різних міст, зокрема це: Бровари, Біла Церква, Лисянка, Яготин, Переяслав, Рокитне, Богуслав, Тараща, Боярка.Після облаштування біваків слідопити та їхні наставники зібрались на святкове вечірне шикування відкриття табору. Після проголошення закону та обіцянки слідопитів, співу слідопитського гімну та молитви, табір «Останній герой» з Божою допомогою та охороною був відкритий! «Слава Богу! Амінь!» ехом рознісся по лісі дружній спільний вигук більше 100 учасників табору.Вже наступного дня у таборі розпочався рух: духовні заняття та різноманітні спеціалізації про які розповідали та показували справжні майстри своєї справи. Слідопити опановували такі напрями навчання, як виживання в екстремальних умовах, походи та виживання в дикій природі, байдарки, туристичні вміння. Капелан табору Олександр Федченко кожного дня зранку та ввечері надавав підтримку – духовні настанови та викладання біблійних уроків.Кожен день діти здобували нові навички: як правильно вдягнутися до екстремального походу, що з собою краще взяти для виживання, де знайти місце у лісі щоб переночувати, а також багато духовних знань та роздумів.З кожним днем перебування в таборі відчувалось, що Бог був присутній поруч, допомагав та підтримував! Благодать і велич Господня, яка була у таборі протягом всього дня це велика втіха, надія, радість та натхнення!В п’ятницю підлітки долали смугу перешкод, на якій показували на практиці, чому їх навчили протягом табору. Цей день завершився вечірнім святковим богослужінням.На суботне богослужіння завітало багато гостей, а ввечері відбулося посвячення троьх підлітків у слідопити. Також майстер-провідником став Максим Буга, керівник служіння слідопитів адвентистської церкви в Україні.«Відповідальність – це те, чого сьогодні не вистачає дітям, молоді та навіть дорослим, – вважає Максим. – Коли ти стаєш слідопитом, відбувається переосмислення власної відповідальності перед людьми і Богом. Посвячення в майстри-провідники це велике благословення від Бога і довіра людей, що змінюють життя. Ти стаєш старшим, мудрішим, та розумієш: те, що тобі довірив Бог це величезна привілей, і ти, перш за все, відповідальний перед Ним, перед кожною дитиною і підлітком, тому що для них ти приклад. І тільки Бог може допомогти в цьому не легкому, але дуже благословенному служінні.»Цоього ж дня відбулась найважливіша подія – водне хрещення у річці Рось. В завіт з Господом вступили четверо дівчат з Яготина: Вікторія, Агнесса, Марія та Софія. І знову дружно весь табір проголосив по завершенні: “Слава Богу! Амінь!"Богдан СільченкоФото: Анна Воропай, Артем Турчинік
