Розповідає Сергій Дебелинський, голова Братства незалежних церков і місій євангельських християн-баптистів України
Які є результати суспільної та соціальної діяльності українських протестантів у 2020-2021 роках (ВРЦіРО, РЄПЦУ, суспільні організації, громадські рухи; благодійність, освіта і т.д.)Разом з іншими об’єднаннями ми брали участь у таких відкритих для суспільства заходах, як Національне читання Слова Божого, Національний день Молитви за Україну, спільне святкування Дня Подяки. На мій погляд, це чудове свідчення нашим співвітчизникам про нашого Бога та протестантську спільноту України, яка переймається тим, чим і як живе наше суспільство. Також разом з іншими об’єднаннями (у форматі РЄПЦУ) ми подавали свій голос на захист моральних та етичних норм життя наших громадян у зв’язку з деякими законопроєктами, які, на нашу думку, несуть негативні речі для нашого народу, який говорить про себе як про суспільство, засноване на християнських цінностях.Можна підкреслити і те, що протестантські об’єднання активно займаються благодійністю і служінням людям, які потребують допомоги (сиротам, безпритульним і залежним від алкоголю та наркотиків). Якою є конфесійна динаміка українських протестантів за цей час: приріст-утрата членства, активність у служінні, розбудова церковної інфраструктури?Якщо говорити про конфесійну динаміку, то я можу сказати тільки про динаміку нашого об’єднання. За останні роки вона майже не змінюється, кількість членів стає трохи меншою. Але в цілому, можна сказати, приросту немає і нема значної втрати членства. Люди помирають, хтось переходить в інші церкви, але на їх місце приходять нові. Радує те, що серед тих, хто приходить, досить багато молоді, десь 50-60 відсотків. Хоча більшість з них - з родин віруючих. Є кілька церков, які демонструють динаміку росту, але їх небагато, та їх ріст компенсується церквами, де кількість членів церкви зменшується, особливо це стосується сільських церков. Які виклики діяльності українських протестантів створила пандемія коронавірусу та інші фактори?Пандемія коронавірусу дійсно стала викликом для багатьох наших церков. Це було пов'язано з тим, що багато практик пов’язані з нашими богослужіннями (їх відвідування, звершення Причастя, Хрещення, проведення свят). Треба було переглядати те, що було в очах багатьох святим та недоторканим. Але це підштовхнуло нас розвивати онлайн служіння (багато церков з цим успішно впоралися), та змінювати форми проведення богослужінь, не вносячи дисонансу у служіння церков.Пандемія «перевела» на онлайн наші конференції та навчання. Змінювали дати та форми, вчилися, дотримуючись карантинних обмежень, проводити всі заходи, в яких була потреба, щоб підтримати і церкви, і членів церкви в такий непростий час. Також пандемія стала викликом відносно служінь суспільству, які, як правило, звершувалися через відносини, та безпосереднє відвідування (що пандемія обмежила). Це проведення таборів, відвідування лікарень, інтернатів, в’язниць. Служіння продовжувалися, знаходили можливість, щось змінювалось, але служимо та йдемо далі.Підготував Максим Балаклицький#тижденьподяки2021